Дуліба Є. В. Про засади податково-забезпечувальної діяльності суб’єктів підприємництва як інституційної умови реалізації податкової функції в Україні // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". Серія: "Юридичні науки". - 2018. - №5.
Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право
УДК 347.73
Дуліба Євгенія Володимирівна
кандидат юридичних наук, доцент,
доцент кафедри кримінального права і правосуддя
Міжнародний економіко-гуманітарний університет
імені академіка Степана Дем’янчука
Дулиба Евгения Владимировна
кандидат юридических наук, доцент,
доцент кафедры уголовного права и правосудия
Международный экономико-гуманитарный университет
имени академика Степана Демьянчука
Duliba Yevheniia
Candidate of Law Sciences, Associate Professor,
Associate Professor of Departament of Criminal Law and Justice
International University of Ecomomics and Humanities
named after academician Stepan Demianchuk
ПРО ЗАСАДИ ПОДАТКОВО-ЗАБЕЗПЕЧУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК ІНСТИТУЦІЙНОЇ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ ФУНКЦІЇ В УКРАЇНІ
ОБ ОСНОВАХ НАЛОГОВО-ОБЕСПЕЧИТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СУБЪЕКТОВ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА КАК ИНСТИТУЦИОНАЛЬНОГО УСЛОВИЯ РЕАЛИЗАЦИИ НАЛОГОВОЙ ФУНКЦИИ В УКРАИНЕ
ON THE BASIS OF TAX-PROVISIONING ACTIVITY OF BUSINESS ENTITIES AS AN INSTITUTIONAL CONDITION FOR THE IMPLEMENTATION OF THE TAX FUNCTION IN UKRAINE
Анотація. В статті розглянуто деякі основні засади податково-забезпечувальної діяльності суб’єктів підприємництва як інституційної умови реалізації податкової функції в Україні. Розглянуто окремі фіскальні прийоми, засоби та заходи, які на погляд автора, позитивно можуть вплинути на оптимізацію суспільних відносин у сфері оподаткування на рівні окремого об’єкта оподаткування. Виокремлено деякі основні засади податково-забезпечувальної діяльності вітчизняних суб’єктів підприємництва.
Ключові слова: оподаткування, податки, податково-забезпечувальна діяльність, суб’єкт підприємництва.
Аннотация. В статье рассмотрены некоторые основные принципы налогово-обеспечительной деятельности субъектов предпринимательства как институциональное условие реализации налоговой функции в Украине. Рассмотрены отдельные фискальные приемы, средства и меры, которые на взгляд автора, положительно могут повлиять на оптимизацию общественных отношений в сфере налогообложения на уровне отдельного объекта налогообложения. Выделены некоторые основные принципы налогово-обеспечительной деятельности отечественных субъектов предпринимательства.
Ключевые слова: налогообложение, налоги, налогово-обеспечительная деятельность, субъект предпринимательства.
Summary. The article considers some basic principles of tax-support activity of business entities as an institutional condition for the realization of the tax function in Ukraine. We consider separate fiscal methods, tools and measures that, in the opinion of the author, can positively influence the optimization of public relations in the sphere of taxation at the level of a separate object of taxation. Some basic principles of tax-support activity of domestic business entities are singled out.
Key words: taxation, taxes, tax-support activity, business entity.
Загальна характеристика проблеми. Позитивний державний вплив на економіку, її основу - підприємництво та розвиток різноманіття господарюючих суб'єктів нині відбувається, зокрема, завдяки гнучкості та вмінню застосовувати інноваційні складові системи державного управління (або регулювання). Найважливіший та найдієвий напрям цього впливу є податкове регулювання, яке, нажаль, є постійним об’єктом небезпідставної критики в нашій країні.
Тому і метою даної статті є спроба з’ясування суті деяких основних засад податково-забезпечувальної діяльності суб’єктів підприємництва як інституційної умови реалізації податкової функції в Україні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як в правовій [1-6], так і в економічній [7-9] науковій літературі знаходить відображення розвиток форм та методів державного (насамперед, податкового) регулювання соціально-економічних процесів, серед яких найбільш часто учені виділяють наступні варіанти:
Досвід більшості країн з перехідною економікою, здобутий на межі XX-XXI століть, свідчить, що вибір між ліберальною (неоліберальною) моделлю, яку часто називають «шоковою терапією» та моделлю командно-адміністративною (моделлю «градуалізма») є досить умовним. Хоча все більше й більше дослідників розвитку економіки і підприємництва віддають перевагу неоліберальній парадигмі розвитку [10, С. 28–47]. Так, стратегія «шокової терапії», зосереджуючи увагу на фінансових і цінових питаннях, є лише першим кроком у тривалому процесі перетворень і потребує подальшого розвитку. Так само навіть найрадикальніші реформи обов'язково використовують елементи стратегії «градуалізму». Відповідно слід підтримати думку тих учених [8, С. 575-576], які стверджують, що діалектика державних і ринкових регуляторів економічного оновлення в Україні на сучасному етапі потребує посилення регулюючої ролі держави з огляду на системну перебудову економіки, поглиблення її ринкової трансформації. Зі зміцненням ринкових структур і механізмів, забезпеченням їх автономного функціонування і соціальної спрямованості змінюватимуться характер і межі державного втручання. Але поки що утвердження в Україні моделі економічного зростання, заснованої на активному стимулюванні всебічного розвитку ринкових відносин і використанні регульованих державою механізмів, є однією з базових позицій економічної стратегії.
Реалізації податкової функції держави завжди відображає завдання та глибину державного втручання в економіку (підприємництво тощо), представляючи собою систему заходів та засобів держави у сфері оподаткування. Податкова тактика суб’єкта підприємництва передбачає вирішення поточних завдань, які пов'язані з плануванням та реалізацією податкового навантаження і податкових платежів в поточному періоді, виявлення та оцінку податкових ризиків, аналіз наслідків застосування податкового інструментарію, а також розробку організаційно-правових схем податкового обліку та деякі ін. В той же час податкова стратегія повинна бути спрямована на формування дієвої економічної політики для перспективних цілей оподаткування на майбутнє, на науково-обґрунтоване податкове планування та прогнозування тощо.
Взаємозумовленість податкової стратегії та тактики в сучасній системі оподаткування дає можливість розробити ефективну систему заходів та реалізувати її з обґрунтованими мінімізованими фінансовими втратами, з незначними фінансовими ризиками тощо.
Безумовно, що лише всебічний аналіз фінансово-господарської діяльності вітчизняного бізнесу дозволяє судити про ефективність реалізації податкової функції. Але дещо умовно та спрощено можна представити, що податкова тактика суб’єктів підприємництва реалізується з двома основними завданнями.
Перше завдання, пов'язано з фінансовими розрахунками, аналізом та безпосереднім управлінням оподатковуваними базами по групам податків, які об'єднані за тими або іншими ознаками, і формуванням на цій основі середньострокових та короткострокових планів податкових платежів. Це є одним з основних напрямів податкової політики. Для цього податки потрібно диференціювати та згрупувати за певними ознаками. Як правило, формування податків відбувається за джерелами їх сплати, що тягне за собою вплив на ціну продукції, собівартість, прибуток суб’єктів підприємництва тощо.
Більш дієвим є метод диференціації податків за однаковою або схожою податковою базою, що приймається за основу. Цей метод значно спрощує процедуру традиційних фінансових розрахунків, а значить, і процеси аналізу та регулювання. На підставі цього методу, можна виокремити кілька податкових груп. Основними базами, прийнятими за вихідну основу розрахунків, як відомо є: прибуток, обсяг виручки від реалізованої продукції (робіт, послуг), вартість майна (всього або окремої його частини), фонд оплати праці. Усередині податкової групи визначення бази оподаткування за кожним конкретним податком, як правило, відбувається за правилом «від простого - до складного», а між групами фіксуються прямі та непрямі зв'язки. Проводиться аналіз складу податкових баз по кожному податку з метою регулювання величин елементів, що входять в бази оподаткування, та розмірів податків тощо. Правило «від простого - до складного» передбачає поетапний розрахунок податків однієї групи в залежності від ускладнення їх оподатковуваної бази. Далі встановлюються та фіксуються зв'язок між оподатковуваними базами та групами податків. Взаємний вплив податків та податкових баз необхідно належним чином оцінити, тобто визначити, на яку величину змінюється кожен податок при збільшенні (зменшенні) тієї або іншої бази оподаткування та як ці зміни в результаті впливають на розмір загального податкового навантаження та суму чистого прибутку суб’єкта підприємства. Усередині групи аналізується склад податкових баз по кожному податку з метою регулювання величин елементів, що входять в податкові бази, та розмірів податків тощо. Цей спосіб включає в себе також аналіз наданих законодавством податкових пільг та оцінку ефективності їх застосування, визначення оптимальних варіантів податкового та бухгалтерського обліку. На основі розрахунку податкових баз складаються конкретні плани податкових платежів.
Одним з основних завдань при складанні податкового календаря суб’єктів підприємництва є формування сталого прогнозу грошевих сум сплати податків по конкретних датах. Якщо для середньострокового планування логічні укрупнені розрахункові показники, то для місячного плану, яким є календар, необхідні точні, вивірені дані, що підлягають майже щоденному уточненню. На цьому етапі першочергове значення набуває контроль своєчасності сплати податків до державного та місцевого бюджетів, оскільки порушення термінів їх перерахувань неминуче тягне за собою фінансові штрафні санкції.
Друге завдання податкової тактики суб’єкта підприємництва – правильний за чинним законодавством та найбільш прийнятний для суб’єкта підприємництва розрахунок та обчислювання різноманітних податкових варіантів при розгляді та прийнятті тих чи інших господарсько-управлінських рішень та визначення чинників – за якими обирається оптимальний варіант стягнення податків. Це дуже важливий елемент податково-забезпечувальної діяльності, якому часто не приділяється належна увага суб’єктами підприємництва. Як правило, спочатку приймається не завжди обґрунтоване рішення, здійснюються певні організаційні дії, необхідні матеріальні вкладення і лише потім, в момент безпосередньої сплати податків, з'ясовується: які податки, в якому розмірі і на яку адресу сплачуються, і відповідно, аналізується: які при цьому могли бути альтернативні варіанти стягнення податків.
Лише розгляд всіх можливих варіантів із застосуванням комп'ютерних технологій та аналізу подібних попередніх процесів оподаткування, оцінка цих варіантів з точки зору податкових наслідків з урахуванням дисконтування грошових потоків та обрання на цій основі найбільш оптимального варіанту вже на початковій стадії роботи над новим податковим господарсько-управлінським рішенням можуть забезпечити позитивне його впровадження та подальше використання у практиці застосування та стягнення податків.
При здійсненні підприємництва податково-забезпечувальна діяльність суб’єктів підприємництва повинна передбачати проведення всебічного аналізу всіх умов договорів на стадії їх оформлення, оскільки, яким чином укладені ті чи інші умови угоди, багато в чому залежить величина виникаючих при цьому податкових зобов'язань. У цьому контексті представляється логічним наступна пропозиція щодо здійснення податково-забезпечувальної діяльності суб’єктів підприємництва, а саме: при наявності постійних або однотипних фінансових операцій доцільно розробити уніфіковані форми типових підприємницьких договорів, інших необхідних рекомендаційних документів (додатків). Можливо в практиці суб’єктів підприємництва також будуть корисними: рекомендовані види типових бухгалтерських проводок, а також регістри податкового обліку, при цьому в їх розробці повинні брати участь одночасно як виробничі, так і фінансові, юридичні та бухгалтерські служби (або фахівці) конкретного суб’єкта підприємництва.
Обов’язково податкова тактика повинна включати в себе оцінку наслідків спрямування інвестицій суб’єкта підприємництва, розміщення його прибутку та активів, визначення найбільш раціональних подальших шляхів підприємницької діяльності тощо. При цьому необхідно враховувати дві обставини: по-перше, види та розміри наданих пільг по тих чи інших напрямках інвестицій; по-друге, різні можливі варіанти оподаткування при отриманні доходів від конкретних капіталовкладень.
Безсумнівно, що будь-яке планування безглуздо без порівняння отриманих результатів із запланованими, тому завершальною дією податково-забезпечувальної діяльності суб’єктів підприємництва повинна бути правова та фінансово-економічна оцінка її ефективності.
Висновки. З врахуванням основних засад податкового законодавства [11, ст. 4] податково-забезпечувальна діяльність суб’єктів підприємництва, на наш погляд, повинна ґрунтуватися на таких основних засадах, які умовно можна розділити на правові, та організаційно-економічні, і які у певній ступені природним чином співвідносяться з загальновизнаними основами податкового планування (як одної з форм та одного з методів податково-забезпечувальної діяльності суб’єктів підприємництва).
Серед правових засад можна виокремити:
До організаційно-економічних засад належать:
Література
References