Павленко С. О. Тактика протидії торгівлі людьми органами національної поліції України: вітчизняний та зарубіжний досвід // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". Серія: "Юридичні науки". - 2018. - №5. https://doi.org/10.25313/2520-2308-2018-5-4020
Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність
УДК 343.431: 343.851
Павленко Сергій Олексійович
кандидат юридичних наук,
провідний науковий співробітник відділу
організації науково-дослідницької роботи
Національна академія внутрішніх справ
Павленко Сергей Алексеевич
кандидат юридических наук,
ведущий научный сотрудник отдела
организации научно-исследовательской работы
Национальная академия внутренних дел
Pavlenko Sergey
Candidate of Law,
Leading Researcher of the Department of
Organization of Scientific Research Work
National Academy of Internal Affairs
ТАКТИКА ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ОРГАНАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД
ТАКТИКА ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ ТОРГОВЛЕ ЛЮДЬМИ ОРГАНАМИ НАЦИОНАЛЬНОЙ ПОЛИЦИИ УКРАИНЫ: ОТЕЧЕСТВЕННЫЙ И ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТ
TACTICS OF COUNTERACTION OF HUMAN TRADE BODIES OF THE NATIONAL POLITICS OF UKRAINE: DOMESTIC AND FOREIGN EXPERIENCE
Анотація. Стаття присвячена проблемним питанням тактики виявлення, припинення, розкриття й розслідування торгівлі людьми оперативними та слідчими підрозділами Національної поліції України. Проаналізовано поняття, форми і види торгівлі людьми. Визначені найбільш поширені форми вчинення торгівлі людьми щодо громадян України: 1) з метою сексуальної експлуатації; 2) з метою трудової експлуатації. За результатами анкетування встановлено, що пошук інформації відносно торгівлі людьми слід здійснювати у сферах діяльності туристичних фірм (56 %); агентств з працевлаштування за кордоном (57 %); шлюбних агентств (53 %); модельних агенцій та шкіл краси (51 %); організацій, що надають так звані «ескорт-послуги» (53 %); новітніх релігійних організацій (сект) (82 %); комерційних об’єднань, що здійснюють діяльність у сфері індустрії розваг (нічні клуби, стриптиз-клуби, готелі, масажні салони, бані та сауни) (83 %). Розглянуто головні тактичні прийоми оперативного (ініціативного) пошуку виявлення фактів торгівлі людьми з метою сексуальної та трудової експлуатації.
Аргументовано, що ефективна протидія, зокрема виявлення, злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, потребує належної взаємодії підрозділів БЗПТЛ НП з іншими оперативними підрозділами поліції, правоохоронними органами та громадськими організаціями. Зокрема, наголошується, що для своєчасного виявлення та ефективного розслідування злочинів, пов’язаних, з торгівлі людьми необхідно залучати кваліфікованих працівників підрозділів захисту економіки, що, своєю чергою, сприятиме виявленню схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом від торгівлі людьми. Також важливо під час пошуку інформації (ознак) торгівлі людьми підрозділам БЗПТЛ НП здійснювати обмін інформацією з підрозділами протидії наркозлочинності, оскільки наркотичні засоби в сучасних умовах є одним із визначальних способів контролю над жертвами торгівлі людьми. Не менш важливою під час виявлення інформації (ознак) торгівлі людьми є взаємодія підрозділів БЗПТЛ з підрозділами протидії кіберзлочинам та підрозділами боротьби з організованою злочинністю в складі Департаменту карного розшуку, оскільки вербування організованими злочинними угрупованнями жертв торгівлі людьми у 90 % випадків здійснюється через соціальні Інтернет-мережі.
Зроблено висновок, що ефективна протидія торгівлі людьми органами Національної поліції можлива лише за набуття працівниками слідчих та оперативних підрозділів відповідних теоретичних знань та практичних навичок щодо тактичних особливостей виявлення, документування та розслідування таких злочинів.
Ключові слова: торгівля людьми, експлуатація, сексуальна, трудова, оперативний, пошук.
Аннотация. Статья посвящена проблемным вопросам тактики выявления, пресечения, раскрытия и расследования торговли людьми оперативным и следственными подразделениями Национальной полиции Украины. Проанализированы понятия, формы и виды торговли людьми. Определены наиболее распространенные формы совершения торговли людьми в отношении граждан Украины: 1) с целью сексуальной эксплуатации; 2) с целью трудовой эксплуатации. По результатам анкетирования установлено, что поиск информации относительно торговли людьми следует осуществлять в сферах деятельности туристических фирм (56%); агентств по трудоустройству за рубежом (57%); брачных агентств (53%); модельных агентств и школ красоты (51%); организаций, предоставляющих так называемые «эскорт-услуги» (53%); новейших религиозных организаций (сект) (82%); коммерческих объединений, осуществляющих деятельность в сфере индустрии развлечений (ночные клубы, стриптиз-клубы, гостиницы, массажные салоны, бани и сауны) (83%). Рассмотрены основные тактические приемы оперативного (инициативного) поиска выявления фактов торговли людьми с целью сексуальной и трудовой эксплуатации.
Аргументировано, что эффективное противодействие, в том числе выявление, преступлений, связанных с торговлей людьми, требует должного взаимодействия подразделений БЗПТЛ ЧП с другими оперативными подразделениями полиции, правоохранительными органами и общественными организациями. В частности, отмечается, что для своевременного выявления и эффективного расследования преступлений, связанных с торговлей людьми необходимо привлекать квалифицированных работников подразделений защиты экономики, что, в свою очередь, будет способствовать выявлению схем легализации (отмывания) доходов, полученных преступным путем от торговли людьми. Также важно при поиске информации (признаков) торговли людьми подразделениям БЗПТЛ ЧП осуществлять обмен информацией с подразделениями противодействия наркопреступности, поскольку наркотические средства в современных условиях является одним из основных способов контроля над жертвами торговли людьми. Не менее важной при обнаружении информации (признаков) торговли людьми является взаимодействие подразделений БЗПТЛ с подразделениями противодействия киберпреступности и подразделениями по борьбе с организованной преступностью в составе Департамента уголовного розыска, поскольку вербовки организованными преступными группировками жертв торговли людьми в 90% случаев осуществляется через социальные Интернет-сети.
Сделан вывод, что эффективное противодействие торговли людьми органами Национальной полиции возможна только за приобретение работниками следственных и оперативных подразделений соответствующих теоретических знаний и практических навыков тактических особенностей выявления, документирования и расследования таких преступлений.
Ключевые слова: торговля людьми, эксплуатация, сексуальная, трудовая, оперативный, поиск.
Summary. The article is devoted to problematic tactics of detection, suppression, disclosure and investigation of human trafficking by the operational and investigative units of the National Police of Ukraine. Concepts, forms and types of human trafficking are analyzed. The most common forms of committing human trafficking against Ukrainian citizens are identified: 1) for the purpose of sexual exploitation; 2) for the purpose of labor exploitation. According to the results of the questionnaire, it is established that the search for information on human trafficking should be carried out in the spheres of activity of travel companies (56%); agencies for employment abroad (57%); marriage agencies (53%); modeling agencies and beauty schools (51%); organizations providing so-called "escort services" (53%); the newest religious organizations (sects) (82%); commercial associations operating in the entertainment industry (night clubs, strip clubs, hotels, massage parlors, baths and saunas) (83%). The main tactical methods of operative (initiative) search for revealing the facts of human trafficking for the purpose of sexual and labor exploitation are considered.
It is argued that effective counteraction, including detection, of crimes related to human trafficking requires the proper interaction of the units of the BZPTL PE with other operational police units, law enforcement agencies and public organizations. In particular, it is noted that in order to identify and effectively investigate crimes related to human trafficking in a timely manner, it is necessary to attract qualified employees of economic protection units, which in turn will help identify legalization (laundering) schemes for the proceeds of crime from trafficking in persons. It is also important in the search for information (signs) of trafficking in persons by units of BZPTL PE to exchange information with units for countering drug-related crime, since narcotic drugs are one of the main ways to control victims of human trafficking. No less important in the detection of information (signs) of trafficking in persons is the interaction of the BZPTL units with the anti-cybercrime counter-units and the units for combating organized crime within the Criminal Investigation Department, since recruitment by organized criminal groups of victims of trafficking in persons is carried out through social networks in 90% of cases .
It is concluded that effective counteraction of human trafficking by the National Police is possible only for the acquisition by employees of investigative and operational units of the relevant theoretical knowledge and practical skills of tactical features of identifying, documenting and investigating such crimes.
Key words: human trafficking, exploitation, sexual, labor, operational, search.
Постановка проблеми. Національні ЗМІ активно поширюють інформацію про те, що Україна ‑ це «країна походження, транзиту й призначення для чоловіків, жінок та дітей, які зазнають примусової праці та сексуальної експлуатації». Кількість випадків торгівлі людьми та рабства в Україні невпинно збільшується [1]. Лише з січня до червня 2017 р. представництво Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні виявило 639 осіб, які постраждали від торгівлі людьми з метою трудової та сексуальної експлуатації, у 23 країнах, зокрема і в Україні, та надало їм допомогу. Цей показник на 30% вищий порівняно з аналогічним періодом 2016 року [2].
Про динаміку вчинення злочинів, передбачених ст. 149 КК України, свідчить офіційна статистка. Так, за даними Генеральної прокуратури України, упродовж 2014 р. обліковано 118 кримінальних правопорушень, пов’язаних з торгівлею людьми (у 2015 р. ‑ 110). Проте 2016 р. було зареєстровано 144 випадки таких протиправних діянь, у 2017 р. – 340 (58%). Водночас за п'ять місяців 2018 р. обліковано 156 фактів торгівлі людьми, що на 18,5% більше, ніж за аналогічний період 2017 р. [3]. Утім офіційна статистика далеко не повною мірою відображає стан і динаміку розповсюдження злочинів цієї категорії через високий рівень їх латентності. Зрештою, статистичну інформацію, починаючи з 2014 р., наведено без урахування показників щодо тимчасово окупованої території АРК, м. Севастополя й частини Донецької та Луганської областей.
Тривожною залишається й ситуація з торгівлею дітьми. Адже, за даними Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ), у світі щороку близько 1 млн. 200 тис. дітей потерпає від торгівлі людьми. Близько 2800 дітей щодня зазнають примушування до заняття проституцією. Як зазначено у Всесвітньому звіті про торгівлю людьми, кількість дітей, потерпілих від цього явища, становить майже 20% від загальної кількості потерпілих. В Україні, за оцінками Міжнародної організації праці, близько 350 тис. дітей потерпають від експлуатації праці й торгівлі ними [4]. Сферами їх подальшої експлуатації були: жебрацтво (27%), надання сексуальних послуг для використання порнографічних зйомок (27%), дитяча праця (17%). Більшість дітей експлуатували на території України (70%) та в Російській Федерації (27%)[5; 6].
Не можна залишати поза увагою інформацію про випадки торгівлі людьми на окупованих територіях Сходу України. Зокрема, у щорічному звіті, оприлюдненому Державним департаментом США, йдеться про випадки викрадень жінок та дівчат із зони бойових дій з метою їх продажу в сексуальне чи трудове рабство [7].
Опитування респондентів засвідчує, що така ситуація спричинена, передусім, низьким рівнем життя (76%); неконтрольованістю окремих ділянок кордону на Сході України (74%); політичною, економічною та соціальною нестабільністю в Україні (64,5%); корумпованими зв’язками організованої злочинності з органами законодавчої, виконавчої та судової влади, що сприяє лобіюванню злочинних інтересів у злочинній діяльності та уникненню відповідальності за вчинення торгівлі людьми (69 %); іншими причинами (17,2%).
До того ж, існують проблеми щодо своєчасного виявлення, розкриття й розслідування торгівлі людьми. Результати інтерв’ювання слідчих та оперативних працівників Національної поліції України дозволяють констатувати, що причин такої ситуації чимало, проте серед ключових: активна протидія правоохоронним органам під час виявлення та розслідування торгівлі людьми з боку представників організованої злочинності (що зазначило 68 % респондентів); слабка взаємодія правоохоронних органів зі спеціалізованими консультаційними агентствами із захисту та допомоги жертвам торгівлі людьми – міжнародними та неурядовими організаціями (63,2%); неналежні взаємодія та обмін інформацією між правоохоронними органами (61 %); ліквідація Управління боротьби з організованою злочинністю, що призвело до втрати досвіду за напрямом оперативної роботи, напрацьованих негласних джерел та іншої важливої інформації щодо протидії організованій злочинності; низький рівень підготовки працівників правоохоронних органів до діяльності у сфері протидії торгівлі людьми (71 %); проблеми, пов’язані з ідентифікацією жертв торгівлі людьми (86,3 %); інші причини (37,5 %).
Зазначене вимагає від усіх державних органів (щонайперше від оперативних та слідчих підрозділів Національної поліції України) більш активних і скоординованих заходів щодо протидії торгівлі людьми з використанням найбільш ефективних та науково обґрунтованих тактичних прийомів і засобів діяльності.
З урахуванням наведеного, особливого значення набувають питання необхідності вдосконалення тактики своєчасного виявлення, припинення, розкриття й розслідування торгівлі людьми оперативними та слідчими підрозділами Національної поліції України, чим зумовлена мета цієї статті.
Виклад основного матеріалу. Перед тим, як заглибитися в дослідження тактичних особливостей виявлення, розкриття, припинення та розслідування торгівлі людьми, слід закцентуватися на понятті, формах і видах торгівлі людьми.
Аналіз національного законодавства окремих країн в аспекті торгівлі людьми свідчить, що закон кожної країни містить власне визначення поняття «торгівля людьми». У законодавстві певних країн це поняття подано в межах проституції та сексуальної експлуатації. Зрештою, різні міжнародні джерела по-різному визначають зміст цього явища[8–14].
Також немає одностайного трактування поняття торгівлі людьми зарубіжними та вітчизняними вченими. Вважаємо за доречне підтримати позицію спеціального доповідача М. Джаммаринаро, яка на засіданні першої сесії Генеральної асамблеї ООН 5 серпня 2016 року наголосила на тому, що розглядуване поняття слід розуміти як торгівлю людьми з будь-якою злочинною метою. Зокрема? це поняття охоплює собою торгівлю дорослими і дітьми з метою сексуальної та трудової експлуатації, усиновлення з метою експлуатації, для експлуатації у воєнних конфліктах; торгівлю жінками, чоловіками та дітьми з метою примусової праці, а також інші форми експлуатації, як-от: експлуатація для вчинення злочинів, організованого примусового жебрацтва; торгівля жінками й дівчатами з метою примусового шлюбу; торгівля людьми з метою примусового вилучення органів [15].
У доробку вітчизняних вчених заслуговує на увагу позиція О. Кушнір. Дослідник на підставі ґрунтовного аналізу підходів щодо визначення торгівлі людьми доходить висновку, що всі інтерпретації визначення цього поняття сфокусовані на розокремлених аспектах проблеми торгівлі людьми, не відображаючи та не охоплюючи її системної сутності, не висвітлюючи системних взаємозв’язків [16].
Отже, дослідник слушно зазначає, що для створення ефективної та дієвої системи протидії торгівлі людьми необхідним є застосування до розв’язання зазначеної проблеми системного підходу, за якого торгівлю людьми необхідно розглядати й досліджувати як багатовимірне явище, що порушує права людини, набуває різних форм, а саме: продаж жінок для сексуальної експлуатації; продаж дітей з метою використання в жебрацтві або незаконного усиновлення; продаж чоловіків, жінок та дітей з метою трудової експлуатації; продаж чоловіків, жінок та дітей з метою незаконної трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини й торгівля ними; здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою чи без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи передачі іншій особі [16].
Існують також інші класифікації форм торгівлі людьми:
Аналіз слідчої практики за кримінальними провадженнями щодо торгівлі людьми, а також вивчення результатів окремих досліджень з означеної проблематики свідчить про те, що найбільш поширеними формами вчинення торгівлі людьми щодо громадян України є такі: 1) з метою сексуальної експлуатації; 2) з метою трудової експлуатації.
Сексуальна експлуатація – один з видів експлуатації праці людини, зокрема у сфері проституції (здійснення природних статевих актів, найчастіше без засобів контрацепції, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, учинення будь-яких інших дій сексуального характеру з метою отримання доходів, а не на основі приязні або особистої симпатії) чи суміжних з нею сферах.
Трудова експлуатація (примусове надання послуг) – це будь-яка робота або служба, яку вимагають від особи під загрозою покарання. Про те, що праця є примусовою, свідчать певні обставини:
Розглядаючи ці форми, передусім слід зазначити, що найчастіше вони мають латентний характер. Офіційні заяви щодо таких фактів до правоохоронних органів практично не надходять, оскільки жертви цих злочинів не сподіваються на допомогу правоохоронних органів і воліють мовчати, побоюючись за своє життя, безпеку рідних та близьких [19, с. 245].
Означену тезу підтверджують результати опитування оперативних працівників Національної поліції України, відповідно до яких інформація про факти торгівлі людьми із заяв і повідомлень громадян до правоохоронних органів надходить до органів поліції лише у 7 % випадків. У більшості ж випадків оперативні підрозділи отримують інформацію з негласних джерел (77 %); від інших правоохоронних органів (12,5 %); від громадських організацій (66 %); найбільш ефективним у цьому контексті є оперативний (ініціативний) пошук (83,2 %).
З огляду на це, вважаємо за доцільне розглянути головні тактичні прийоми оперативного (ініціативного) пошуку виявлення фактів торгівлі людьми з метою сексуальної та трудової експлуатації.
Аналіз досліджень [20; 21] щодо сутності оперативного пошуку надав змогу виокремити основні елементи оперативного пошуку під час виявлення торгівлі людьми з метою сексуальної та трудової експлуатації. Це, зокрема: суб’єкти та об’єкти пошукової роботи, місця проведення оперативного (ініціативного) пошуку.
Виявлення особи, яка постраждала від торгівлі людьми, законодавством України визначено як «з’ясування інформації, яка дає підстави вважати, що певна фізична особа постраждала від торгівлі людьми» [22, ст. 1].
Розглядаючи суб’єктів оперативного (ініціативного) пошуку, зазначимо, що головним суб’єктом пошуку інформації (ознак) розглядуваного злочину є Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми (далі ‑ БЗПТЛ НП).
Основними завданнями цього підрозділу є:
Водночас ефективна протидія, зокрема виявлення, злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, потребує належної взаємодії підрозділів БЗПТЛ НП з іншими оперативними підрозділами поліції, правоохоронними органами та громадськими організаціями.
У цьому контексті слід звернути увагу на методичні рекомендації щодо боротьби з торгівлею людьми під егідою ООН, у яких особливу увагу приділено взаємодії підрозділів боротьби зі злочинністю з підрозділами, які спеціалізуються на розкритті та розслідуванні злочинів у сфері економіки. Зокрема, закцентовано, що передумовами залучення цих підрозділів є те, що:
Зважаючи на викладене, можна дійти висновку, що до виявлення та розслідування торгівлі людьми необхідно залучати кваліфікованих працівників підрозділів захисту економіки, що, своєю чергою, сприятиме виявленню схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом від торгівлі людьми. Зрештою, оперативні працівники підрозділів захисту економіки здатні більш кваліфіковано здійснити аналіз доходів від злочинної діяльності й витрат організаторів та членів організованих злочинних угруповань.
Означену тезу підтверджують результати опитування оперативних працівників БЗПТЛ, 86 % яких зазначили, що спільні наради та планування дій щодо протидії торгівлі людьми з працівниками БЗПТЛ НП лише сприятимуть більш ефективній протидії цьому злочину.
Також важливо під час пошуку інформації (ознак) торгівлі людьми підрозділам БЗПТЛ НП здійснювати обмін інформацією з підрозділами протидії наркозлочинності. Це підтверджують і дослідження зарубіжних науковців. Так, за результатами проведеного дослідження Д. Хьюз дійшла висновку, що у США значна кількість жінок, потерпілих від торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації, контролювали за допомогою алкоголю та наркотиків.
Також з цього приводу слід погодитися з окремими міжнародними експертами [25], які наголошують, що наркотичні засоби в сучасних умовах є одним із визначальних способів контролю над жертвами торгівлі людьми.
Не менш важливою під час виявлення інформації (ознак) торгівлі людьми є взаємодія підрозділів БЗПТЛ з підрозділами протидії кіберзлочинам та підрозділами боротьби з організованою злочинністю в складі Департаменту карного розшуку, оскільки вербування організованими злочинними угрупованнями жертв торгівлі людьми у 90 % випадків здійснюється через соціальні Інтернет-мережі [26].
Характерними особливостями злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, є: організованість і транскордонність (широкі міжрегіональні та міжнародні зв’язки); висока латентність, спричинена небажанням потерпілих повідомляти правоохоронні органи про вчинення відносно них цього злочину; високий рівень технічного забезпечення правопорушників [27 с. 85]. Таким чином, у цьому контексті особливого значення набуває діяльність підрозділів протидії кіберзлочинам щодо застосування спеціальних знань у процесі виявлення та фіксації слідів торгівлі людьми в Інтернет-мережах.
Своєю чергою, працівники Управління боротьби з організованою злочинністю при Департаменті карного розшуку можуть надавати інформацію щодо торгівлі людьми під час документування протиправної діяльності учасників організованих груп і злочинних організацій, припинення діяльності стійких суспільно небезпечних організованих груп і злочинних організацій. Адже, за результатами вивчення емпіричних даних, злочинну діяльність із торгівлі людьми у 97,8 % випадках здійснюють організовані злочинні угруповання.
Разом з оперативними підрозділами Національної поліції України в протидії торгівлі людьми важливою є роль Служби Безпеки України. Так, у 2016 р. підрозділами СБУ припинено діяльність двох злочинних угруповань, члени яких переправляли громадян України до Греції та Російської Федерації з метою подальшого зайняття проституцією.
Упродовж останніх років Служба безпеки України налагодила взаємодію зі спецслужбами і правоохоронними органами Німеччини, Нідерландів, Словаччини, Великої Британії, Бельгії, Хорватії, Румунії, Турецької Республіки, Республіки Польща, Росії, Білорусі та ін.[18, с. 32].
У цьому контексті слід звернути увагу на окремі положення зарубіжного законодавства, якими регульовано взаємодію правоохоронних органів. До прикладу, між деякими державами на законодавчому рівні закріплено положення, що передбачають екстратериторіальну юрисдикцію і дозволяють державним органам різних країн проводити розслідування щодо їх громадян, які за кордоном учиняють злочини, пов'язані з торгівлею людьми. Наприклад, закони США, Португалії, Катару та Швеції, які забороняють сексуальні злочини стосовно дітей, є екстратериторіальними, що дозволяє здійснювати кримінальне переслідування підозрюваних в організації дитячого секс-туризму, котрі є громадянами цих держав, за злочини, вчинені ними під час перебування за кордоном [28].
Варто зауважити, що вітчизняним законодавством функцію з виявлення постраждалих покладено й на інші суб’єкти, які за своїми повноваженнями здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми [22, ст. 5]. Попри це, як слушно зазначають Н. Є. Гусак і Ю. Є. П’єцко, виявлення та документування випадків торгівлі людьми залишаються основними викликами сьогодення, а офіційна статистика демонструє лише «верхівку айсберга», оскільки останніми роками виявляють лише поодинокі випадки такого роду [29, с. 79‑80].
Важливо зауважити, що успішне виявлення, розкриття та розслідування торгівлі людьми значною мірою залежить від ефективної взаємодії зі спеціалізованими консультаційними агентствами (захисту та допомоги жертвам торгівлі людьми – міжнародними та неурядовими організаціями).
З урахуванням зазначеного, слушною видається думка О. П. Левченка [30] про те, що під час виявлення фактів торгівлі людьми правоохоронні органи повинні взаємодіяти з представниками таких організацій. Оскільки далеко не кожна потерпіла від торговців людьми особа має намір оприлюднювати те, що з нею відбувалося, зазвичай жертви торгівлі людьми неохоче йдуть на прямий контакт з правоохоронними органами. Тому сполучною ланкою між працівниками поліції та потерпілими від цього злочину можуть стати саме такі організації. Необхідно прагнути до взаєморозуміння між оперативним підрозділом і такими організаціями. Це дозволить на постійній основі отримувати оперативно значущу інформацію щодо потенційних жертв торгівлі людьми, а також про сфери діяльності організацій, які під виглядом надання законних послуг здійснюють злочинну діяльність, пов’язану з торгівлею людьми.
Результати анкетування свідчать, що пошук інформації відносно торгівлі людьми слід здійснювати у сферах діяльності туристичних фірм (56 %); агентств з працевлаштування за кордоном (57 %); шлюбних агентств (53 %); модельних агенцій та шкіл краси (51 %); організацій, що надають так звані «ескорт-послуги» (53 %); новітніх релігійних організацій (сект) (82 %); комерційних об’єднань, що здійснюють діяльність у сфері індустрії розваг (нічні клуби, стриптиз-клуби, готелі, масажні салони, бані та сауни) (83 %).
Водночас результати окремих досліджень [31] переконують, що найбільш уразливими до торгівлі людьми є: безробітні; незаміжні жінки; самотні матері; розлучені особи; молодь; «діти вулиці»; діти-сироти; вихідці з неблагополучних сімей; мігранти; особи, звільнені з місць ув'язнення; особи, які зазнали насильства (зокрема сексуального); матеріально не забезпечені особи; особи з проблемами психічного здоров’я; дискриміновані, стигматизовані особи.
Розглядаючи сфери пошуку та осіб, які можуть стати потенційними жертвами торгівлі людьми, оперативний і слідчий працівник повинні знати про методи злочинної діяльності, які застосовують організовані злочинні угруповання щодо вчинення торгівлі людьми. Важливо пам’ятати, що торгівля людьми не є одномоментним явищем і здійснюється в декілька етапів, а саме: а) вербування; б) переміщення; в) передача; г) одержання людини; д) експлуатація. Кожен з цих етапів складається з певних взаємопов’язаних дій, що ставлять жертву в залежність від торгівця людьми та спрямовані на здійснення всього процесу[18, с. 16].
Методи вербування людей, до яких вдаються торгівці людьми, є різноманітними й залежать від рівня організації та способу вчинення злочину. Найбільш типові (загальні) методи становлять собою: вербування через неформальні мережі сімей, друзів чи знайомих; рекламу (Інтернет, газети тощо), яка пропонує роботу чи навчання за кордоном; агенції, що пропонують подорожі, роботу, навчання чи одруження за кордоном; фіктивні одруження або шлюб за домовленістю; покупку дітей у батьків; діяльність окремих вербувальників, котрі шукають необхідних осіб у барах, кафе, клубах, на дискотеках тощо.
Часто жертва знає вербувальника, нерідко він є родичем. Торгівці людьми використовують чинники «виштовхування й притягування» та зосереджуються на людях, які шукають нові можливості за кордоном і перебувають у складному економічному та соціальному становищі.
Добре оплачувану роботу за кордоном у ресторанному бізнесі, в сільському господарстві, текстильній промисловості, у сфері догляду за дітьми та дорослими пропонують, насамперед, жінкам. Міжнародні шлюбні агенції також можуть бути причетними до торгівлі людьми. Часто лише після прибуття до країни призначення жінки усвідомлюють оманливість домовленості з торгівцем людьми й опиняються в жахливих ситуаціях. Іноді родичі, «коханці» чи навіть державні заклади, зокрема сирітські притулки, можуть продавати жінок та дітей без їхньої згоди безпосередньо вербувальникам. В інших випадках людей силоміць викрадають з дому і продають на внутрішньому ринку або за кордоном. Жертви можуть здогадуватися про таємний характер свого працевлаштування за кордоном, однак нічого не підозрюють про справжні умови праці ‑ своєю чергою, їх про це не повідомляють. Існують різні засоби вербування ‑ від звичайного застосування сили до менш суворих засобів обману.
Злочинними засобами вербування є: примус шляхом викрадення; продаж дитини торгівцям особами, які контролюють дитину, зазвичай це батьки чи представники сирітського притулку; неправдиві обіцянки щодо легального працевлаштування/в’їзду до країни; обман шляхом надання частково правдивої інформації; обман шляхом приховування інформації про експлуатаційні, контрольовані та примусові умови праці.
Вербувальники дають оманливі обіцянки та надії, намагаються зобразити роботу за кордоном як єдиний спосіб заробити необхідні гроші. Вони також можуть запропонувати фінансову допомогу з оформлення проїзних документів, віз тощо. Таким чином, майбутня жертва майже одразу потрапляє в економічну залежність.
Методи вербування певним чином залежать від особи, до якої їх застосовують. У випадку торгівлі дітьми до вербування не обов’язково причетні злочинні угруповання. Досить часто батьки власноруч передають своїх дітей експлуататорам, щиро сподіваючись, що таким чином поліпшать життя дитини. Нерідко трапляється ситуація, коли навіть «колишні» жертви діють як вербувальники, а іноді самі стають торгівцями людьми [32, с. 28‑29]. Це, знов-таки, сприяє збільшенню рівня латентності торгівлею людьми.
