Актуальные проблемы современной науки: тезисы докладов XXХVІІІ Международной научно-практической конференции (Харьков - Вена - Берлин - Астана, 30 января 2019)
Секція: Економічні науки
Герасименко Юлія Володимирівна
доцент кафедри аграрного менеджменту
Вінницький національний аграрний університет
м. Вінниця, Україна
МЕХАНІЗМ НАЛАГОДЖЕННЯ ПАРТНЕРСЬКИХ ВІДНОСИН ЗІ СТЕЙКХОЛДЕРАМИ – НЕВІД’ЄМНИЙ УПРАВЛІНСЬКИЙ СКЛАДНИК ПІДПРИЄМСТВ
Глобальні трансформації XXI ст. змінюють не лише геоекономічну карту світу, але й характер взаємовідносин зі стейкхолдерами. Від уміння вистроїти конструктивний діалог, знайти взаємовигідні рішення і ефективно їх впроваджувати у значній мірі залежить інтегрування національних суб’єктів господарювання у світову економіку і їх фінансовий успіх.
Стейкхолдери – це групи, які впливають на діяльність організації або/чи здатні відчувати на собі вплив від таких дій, продукції або послуг і пов’язаних з цим результатів. До них не входять всі ті, хто може мати просто знання або точку зору про організацію. Організації матимуть багато стейкхолдерів, які відрізняються типом і ступенем участі, і часто різноманітністю, а іноді суперечливістю інтересів і проблем [1, c. 34].
У свою чергу, партнерство – це добровільна згода на співробітництво між двома або більше організаціями, за якої підприємства та/або фізичні особи погоджуються на співпрацю задля досягнення спільної мети або виконання окремого завдання і готові розділити ризики, ресурси, правомочність та прибуток [6, c. 7].
Відповідно, партнерські відносини зі стейкхолдерами – це добровільно взяті на себе зобов’язання представників бізнес-структур врахувати інтереси стейкхолдерів при прийнятті управлінських рішень, які, у свою чергу, сприятимуть досягненню їхніх бізнес-цілей.
У партнерських відносинах обов’язково присутня повага партнерів, визнання цінності партнера і його думки, інтерес до партнера, наявність спільної мети, діалог між партнерами, розуміння (дотримання) власних прав і прав партнера, поділ відповідальності. Крім того, у чесних партнерських відносинах права і відповідальність сторін чітко проговорюються, а ще краще – прописуються [4].
Реалізація концепції налагодження партнерських відносин із певними груп стейкхолдерів можлива за допомогою наступних систем менеджменту:
Налагодження партнерських відносин із представниками громадських організацій чи рухів можливе через філантропічну діяльність – жертвування корпоративних грошей і часу задля благочинності – благодійність, волонтерство і спонсорство.
Державно-приватне партнерство дозволяє об’єднати ресурси держави та бізнесу. Внеском з боку держави є об’єкти інфраструктури, нові сегменти клієнтів, фінансові гарантії, а з боку бізнесу – інвестиції, навички управління, зниження витрат, інноваційні рішення тощо [6, c. 23]. Одним з найбільш ефективних методів співпраці бізнесу з муніципалітетами є соціальне партнерство, що являє собою систему колективних відносин між найманими працівниками, роботодавцями, виконавчою владою, які виступають сторонами соціального партнерства у ході реалізації їх соціально-економічних прав та інтересів [3].
Загальний механізм налагодження партнерських відносин зі стейкхолдерами підприємств подано на рис. 1.
Рис. 1. Загальний механізм налагодження партнерських відносин зі стейкхолдерами підприємств
Джерело: розробка автора
Механізм налагодження партнерських відносин зі стейкхолдерами зорієнтований на формування такої системи менеджменту підприємств, яка б враховувала інтереси і виправдовувала очікування стейкхолдерів при визначенні найкращих альтернатив і формуванні управлінських рішень.
Взаємодію осіб, що приймають рішення, і стейкхолдерів називають процесом залучення зацікавлених сторін [5, c. 11].
У світовій спільноті основою для залучення зацікавлених сторін вважається стандарт AA1000SES (Account Ability 1000 Stakeholder Engagement Standard) – це загальноприйнята, відкрита система для оцінки, розробки, впровадження та інформування про якість залучення стейкхолдерів [1, c. 6]. Відповідно до даного стандарту, організації повинні бути більш активними, прозорими і безпосередньо реагувати на інтереси стейкхолдерів. Для цього окреслено рекомендації як встановити необхідну прихильність стейкхолдерів, і як забезпечити повну інтеграцію механізму залучення зацікавлених сторін до стратегії і операцій, а також зазначено як виглядає якісний процес залучення стейкхолдерів.
Техніка залучення зацікавлених сторін до процесу прийняття управлінських рішень – це цикл із наступними етапами [5, c. 43-51]:
Крім того, значний вплив на формування партнерських відносин зі стейкхолдерами мають корпоративні етичні норми ведення бізнесу, що базуються на певних принципах [2, c. 232], і знаходять свої відображення у кодексах ділової поведінки.
Отже, врахування інтересів стейкхолдерів при прийнятті управлінських рішень є невід’ємним елементом стійкого розвитку підприємств, але потрібно пам’ятати, що партнерські відносини передбачають вкладення ресурсів як для їх формування, так і підтримки.
Література
