Экономика, финансы и управление в XXI веке: анализ тенденций и перспективы развития: тезисы докладов Международной научно-практической конференции (Буковель-Киев, 20-23 марта 2017)
Секція 1. Фінанси, страхування і біржова діяльність: інноваційно-інвестиційні стратегії
УДК 338
Андреєва Анастасія Олександрівна
студентка кафедри фінансів та фінансово-економічної безпеки
Київський національний університет технологій та дизайну
м. Київ, Україна
Коваленко Дмитро Іванович
кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів
та фінансово-економічної безпеки
Київський національний університет технологій та дизайну
м. Київ, Україна
АУТСОРСИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ
Походження терміну «аутсорсинг» - з англійської «outside resource using» - «використання зовнішніх ресурсів». Аутсорсинг почав розвиватися в США близько 20 років тому, як спосіб ефективного зниження витрат та підвищення прибутковості в сфері інформаційних технологій. З часом аутсорсинг розповсюдився і на інші сфери бізнесу (автомобільна, легка, харчова промисловість) та його почали розглядати не тільки як спосіб підвищення прибутковості підприємства, але й засіб, що сприяє оптимізації їх організаційної структури та підвищенню ефективності діяльності за рахунок зосередження на основних напрямках діяльності та передання певних функцій зовнішнім фахівцям.[1]
Аутсорсинг – це застосування зовнішнього джерела або потенціалу, передача організацією, на підставі договору, деяких видів або функцій виробничої підприємницької діяльності іншої фірми, котра діє в потрібній області.
Ключовими мотивами, що спонукають підприємства до прийняття рішення щодо використання аутсорсингу, є необхідність в покращенні обслуговування клієнтів, зниженні витрат, підвищенні гнучкості діяльності, зосередженні на основних її видах, уникненні додаткових інвестицій, зниженні певних ризиків тощо. Застосовуючи аутсорсинг, підприємство може суттєво знизити витрати, зокрема, завдяки:
Області, в яких сьогодні найбільш поширена робота аутсорсерів: ІТ-послуги, логістика, документообіг, управління кадрами, маркетинг, впровадження проектів (програмні продукти для ефективного розподілу і зберігання інформації в архівах і т.д.), бухгалтерія і т.д. [2]
Український аутсорсинг має потребу в маркетингу і рекламі, підтримці з боку органів влади, якої поки не вистачає та взагалі не спостерігається. Зараз виникає безліч перешкод для його подальшого прогресу: проблеми з імпортом дослідного обладнання для виконання дослідницьких проектів, відсутність технопарків з розвинутою інфраструктурою та зв'язками з навчальними закладами, системні проблеми підготовки кадрів українськими вузами. [3]
У загальному вигляді ринок аутсорсингу підрозділяється на два основні сегменти: аутсорсинг інтелектуальних послуг (обробка інформації; дослідження, розробка проектів, програмування та ін. технічні роботи) і промисловий аутсорсинг. Промисловий аутсорсинг - це виробництво і постачання заготовок, метизів та комплектуючих виробів, а, з іншого боку, - це виконання деяких допоміжних функцій і операцій із забезпечення виробництва продукції (облік, складування, ремонт та обслуговування обладнання, реклама, прибирання приміщень, логістика та ін .).
Однією з причин повільного впровадження аутсорсингу в Україні називають відсутність відповідного законодавчого визначення й регулювання процесів аутсорсингу. Однак, Господарський Кодекс України досить чітко визначає права кожної із сторін через господарські договори, а Конституцією гарантовано право кожного громадянина здійснювати підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Тому, відсутність спеціального Закону не є перешкодою на шляху поширення аутсорсингу. [4]
За даними Асоціації "IT України", склав за результатами минулого року 9% в доларовому еквіваленті, що далеко від докризових 25% зростання, які ринок демонстрував в 2012 і 2013 роках. Проте, галузь продемонструвала перші ознаки оздоровлення після падіння зростання в 2014 році до 7%.
Незважаючи на скромні показники, на тлі загального падіння економіки IT-аутсорсинг продовжує залишатися однією з найбільш перспективних галузей. IT-сфера вийшла на третє місце по експортному потенціалу після АПК та металургії. Обсяг послуг, наданих українськими програмістами закордонним компаніям, досяг в 2015 році $ 2,3 млрд, що склало 3% ВВП країни проти 0,8% в 2012-му.
Топ-5 найбільших аутсорсингових IT-компаній України ось уже котрий рік залишається незмінним - це EPAM (4,4 тис. Співробітників), SoftServe (понад 3,8 тис.), Luxoft (3,7 тис.), GlobalLogic (2, 6 тис.) і Ciklum (2,3 тис.). Сумарно в них працюють майже 17 тис. Фахівців, що становить більше 18% ринку. В цілому, за даними української спільноти програмістів DOU.ua, в 25 найбільших компаніях галузі працевлаштована чверть українських IT-фахівців. [5]
У зарубіжних країнах аутсорсинг вже давно став важливою ланкою у розвитку виробництва та використовується у повній мірі, але на українському ринку цей процесу відбувається набагато повільніше.
Структура аутсорсингових послуг у зарубіжних корпораціях
|
Вид аутсорсингу |
Частка в загальному обсязі аутсорсингових послуг, % |
|
ІТ-аутсорситнг |
34 |
|
Фінансовий та бухгалтерський аутсорситнг |
13 |
|
Аутсорсинг маркетингу і збуту |
10 |
|
Виробничий аутсорсинг |
10 |
|
Аутсорсинг персоналу |
6 |
|
Аутсорсинг обслуговування об’єктів нерухомості |
6 |
|
Аутсорсинг обслуговування клієнтів |
6 |
|
Аутсорсинг адміністрування |
3 |
|
Аутсорсинг логістичних дистрибуційних послуг |
2 |
|
Інші види аутсорсингу |
10 |
|
Разом |
100 |
Отже, аутсорсинг є новим і достатню потужним інструментом управління підприємством. Але для забезпечення ефективності його застосування необхідно провести глибоку аналітичну і організаційну роботу, об'єктивно оцінити не тільки очікувані поточні результати, але й довгострокові наслідки передавання виконання окремих функцій стороннім спеціалізованим виконавцям.
Література
