Актуальные проблемы современной науки: тезисы докладов ХХV Международной научно-практической конференции (Москва - Астана - Харьков - Вена, 28 декабря 2017)
Секція: Юридичні науки
Гудима Ярослав Сергійович
студент
Навчально-наукового інституту права
Сумського державного університету
м. Суми, Україна
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НОУ-ХАУ В УКРАЇНІ: ПЕРСПЕКТИВИ ГАРМОНІЗАЦІЇ ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ КРАЇН ЄС
Загальновідомо, що Україна сьогодні стоїть на шляху до визнання її класичною європейською державою з метою вступу в Європейський Союз. У зв’язку з цим у різних галузях вітчизняного законодавства поступово відбуваються зміни, які наближують його до законодавства європейських країн. Цілком можливо, що з часом зазнає змін й законодавство у сфері регулювання відносин, пов’язаних із ноу-хау.
Сьогодні більшість держав-членів Європейського Союзу взагалі не відносять секрети виробництва (ноу-хау) до інтелектуальної власності. Незважаючи на цей факт, ряд держав регулюють ноу-хау подібним чином з традиційними об’єктами інтелектуальної власності.
Швеція – єдиний учасник ЄС, в якому прийнятий спеціальний закон – «Закон про правову охорону секретів виробництва». При цьому секрети виробництва не відносяться до об’єктів інтелектуальної власності, хоча між ними і визнається безумовний зв’язок.
У Німеччині основою правової охорони ноу-хау є Закон про недобросовісну конкуренцію, що вказує на не захищені законодавчим шляхом результати винахідництва, способи виготовлення, конструкції та інші збагачуюючі техніку досягнення. Закон поширюється не тільки на письмові відомості, але і на всю сукупність наявного на підприємстві власного виробничого досвіду, включаючи той, який проявляється в знаннях і досвіді фахівців цього підприємства.
У таких країнах як Великобританія та Ірландія відсутнє законодавство, присвячене охороні секретів виробництва (ноу-хау), проте норми загального права забезпечують дуже високий рівень їх охорони.
Безперечно секрети виробництва (ноу-хау) охоронюваним результатом інтелектуальної діяльності визнається лише в Італії.
У ряді країн таких як Словаччина, Румунія, Франція, Великобританія, Словенія, Латвія, Фінляндія секрети виробництва (ноу-хау) відносяться до охоронюваних результатів інтелектуальної діяльності з деякими обмеженнями. Прикладом є практика судів Великобританії, які з метою визначення підсудності визнають інтелектуальною власністю лише технічні секрети виробництва.
З метою зближення законодавств держав-членів ЄС у сфері поводження із закритою інформацією і встановлення на всій території ЄС порівнянного рівня захисту такої інформації від незаконного отримання, використання або розголошення ЄС була розроблена і в червні 2016 року затверджена Директива 2016/943 про захист нерозкритих ноу-хау і ділової інформації (комерційної таємниці) від незаконного отримання, використання і розголошення (далі – Директива).
Директива вводить поняття «комерційна таємниця», визначає, що є законним і незаконним отриманням, використанням і розголошенням комерційної таємниці, встановлює заходи і засоби судового захисту при незаконному отриманні, використанні чи розголошенні комерційної таємниці.
Відповідно до статті 2 Директиви під комерційною таємницею розуміється інформація, яка одночасно відповідає таким вимогам: а) є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній конфігурації і підборі її компонентів не є загальновідомою або легко доступною особам в певних колах, які зазвичай мають справу з подібною інформацією; б) вона має комерційну цінність, оскільки вона секретна; в) особою, що правомірно володіє нею, прийняті розумні заходи для збереження такої інформації в секреті.
У декларативний частини Директиви зазначено, що таке визначення комерційної таємниці охоплює ноу-хау, ділову інформацію і технічну інформацію, в разі якщо така інформація відповідає встановленим вимогам і у її володаря є законне право зберегти її в секреті.
Згідно із статтею 19 Директиви держави-члени ЄС повинні до 9 червня 2018 року привести своє національне законодавство у відповідність до положень Директиви. Вони можуть передбачити в своїх законодавствах більш обширні способи захисту комерційної таємниці, додатково визначити деякі терміни і заповнити прогалини, вибравши допустимий варіант.
Як відомо, комерційна таємниця може бути об’єктом інтелектуальної діяльності виключно суб’єктів підприємницької діяльності. Як бачимо, ЄС вважає за доцільне уявляти ноу-хау частиною комерційної таємниці з особливим статусом. На нашу думку, така позиція значно звужує права фізичних осіб, які також можуть бути авторами (творцями) ноу-хау, не здійснюючи при цьому підприємницьку діяльність. Таке положення речей європейським законодавством, на жаль, не передбачається, а отже ноу-хау, розроблене людиною без прив’язки до підприємницької діяльності, не може бути визнаним за такою людиною взагалі, не може отримати належної правової охорони, наврядчи може бути захищеним навіть у судовому порядку.
Наведене вище може означати, що повне зближення законодавства України з ЄС може призвести до звуження прав громадян України щодо визнання, використання, охорони та захисту ноу-хау.
Література
