Глобальные проблемы экономики и финансов: тезисы докладов IV Международной научно-практической конференции (Киев-Прага-Вена, 28 декабря 2015)
Секція: Економічна безпека
РИБАЛЬЧЕНКО К. В.
магістр кафедри фінансів
Університету митної справи та фінансів
м. Дніпропетровськ, Україна
ВПЛИВ АНТИІНФЛЯЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ НА ФІНАНСОВУ БЕЗПЕКУ ДЕРЖАВИ
Антиінфляційна політика - це комплекс заходів державного регулювання економіки, які спрямовані на боротьбу з інфляцією.Україна має значний досвід у боротьбі з інфляцією та її руйнівними наслідками. Інфляційні процеси були спричинені структурними диспропорціями перехідної економіки непослідовною економічною політикою. Саме тому органи монетарного регулювання України намагаються мінімізувати негативні інфляційні чинники.
Мета антиінфляційної політики полягає в тому, щоб зробити інфляцію керованою, а її рівень - досить помірним. Для цього використовується широкий набір грошово-кредитних, бюджетних, податкових методів, заходи в області політики доходів, а також різні програми стабілізації, включаючи проведення радикальних грошових реформ.
Головними соціально-економічними наслідками інфляції є: перерозподіл доходів, прихована державна конфіскація грошей у населення через податки, прискорена матеріалізація грошей, падіння реальної процентної ставки на капітал. Основний розподільчий вплив інфляції виникає через відмінності в активах i пасивах, якими володіють люди.
Розглядаючи рівень інфляції, необхідно сказати, що вона характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які придбано населенням для невиробничого вживання.
Індекс інфляції в Україні з 2008 по 2012 рр. зменшився на 22,5%, , але у 2014 році суттєво зріс до 124,9%. В той же час, відбулосяі зростання грошової маси в обігу до 956,7 млрд. грн., що негативно вплинуло на економіку країни(рис.1).
Рисунок 1 - Динаміка зміни індексу інфляції та грошової маси в Україні протягом 2008–2014 рр.
Найбільшими темпами зростали ціниу 2014 роціна транспорт (124,5%), продукти харчування (112,2%), житло (116,2%), охорону здоров’я (116,5%) та відпочинок і культуру (110,7%)[1]. Зростання цін на ці групи товарів та послуг викликає занепокоєння та позначається на рівні добробуту населення. У зв’язку з постійною інфляцією, прожитковий мінімум в нашій країні постійно підвищується і на 31.08.2015 р. становив 1176 грн.
Обсяг готівки в грошовому обороті залишається приблизно на одному рівні з 2008 по 2014 рр.(з 26,3% до 26,16%). Аналізуючи питому вагу агрегатів в загальній кількості грошової маси, можна відмітити те, що високий відсоток готівки говорить про недовіру та недостатній розвиток інших.В Україні у 2013 році відновилося зростання загального показника грошової маси, а у 2014 році грошова маса М3 зменшилася до 5,26%. Це зумовлено зниженням депозитів населення у 2014 році та ситуацією, що склалася в країні[2].
В 2014 році в структурі М3 26,7% складали гроші поза банками, тобто М0. Протягом останніх років в Україні спостерігається тенденція до зменшення частки грошей в обігу порівняно із загальною грошовою масою. Чим нижча частка М0 у загальній грошовій масі, тим ефективнішою та розвиненішою вважається дана національна грошова система. І навпаки, перевищення темпів зростання М0 порівняно з іншими грошовими агрегатами свідчить про негативні процеси в грошовій сфері.
За даними Нацбанку України (НБУ) обсяг грошової бази в Україні в серпні 2015 року зменшився на 1,1% – до 328,8 млрд грн, а грошової маси - на 2,1%, до 948,2 млрд грн. Згідно з повідомленням, обсяг готівки поза банками в серпні зменшився на 2,7% – до 276,4 млрд. грн. Обсяг грошової бази за січень-серпень зменшився на 1,3%, грошової маси – на 0,9%, обсяг готівки поза банками на 2,3%[3].
Економічна ситуація в Україні в 2015 році погіршується. Одним з чинників зниження ділової активності є стрімкий розвиток інфляційних процесів, який призвів до зниження купівельної спроможності населення та зростання виробничих витрат підприємств.
Тому для забезпечення належного рівня фінансової безпеки в країні необхідно підвищити стабільність національної грошової одиниці та рівень довіри населення до неї, зменшити частку готівки у грошовій масі країни, знизити рівень доларизації економіки, встановити контроль та нагляд за дотриманням основних засад формування грошово-кредитної політики з боку держави.
Література:
