Вацик Ю. М. Проблемні питання судового захисту прав інтелектуальної власності у цивільному судочинстві України // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". — 2017. — №17.
Юридичні науки
УДК 347.77
Вацик Юрій Миколайович
студент
ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет
імені академіка Степана Дем'янчука»
Вацик Юрий Николаевич
студент
ЧВУЗ «Международный экономико-гуманитарный университет
имени академика Степана Демьянчука»
Vatsyk Yurii
Student of the
S. Demianchuk International University of Economics and Humanities
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ СУДОВОГО ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ
ВОПРОСЫ СУДЕБНОЙ ЗАЩИТЫ ПРАВ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ СОБСТВЕННОСТИ В ГРАЖДАНСКОМ СУДОПРОИЗВОДСТВЕ УКРАИНЫ
PROBLEMS OF JUDICIAL PROTECTION OF THE RIGHTS OF INTELLECTUAL PROPERTY IN THE CIVILIAN JUDICIAL PROCESS OF UKRAINE
Анотація. У статті розглядаються проблемні питання захисту прав інтелектуальної власності в цивільному судочинстві України, а також досліджуються можливі способи захисту прав інтелектуальної власності з використанням європейський правових стандартів.
Ключові слова: цивільне судочинство, право інтелектуальної власності, механізм захисту, європейський досвід.
Аннотация. В статье рассматриваются проблемные вопросы защиты прав интеллектуальной собственности в гражданском судопроизводстве Украины, а также исследуются возможные способы защиты прав интеллектуальной собственности с использованием европейский правовых стандартов.
Ключевые слова: гражданское судопроизводство, право интеллектуальной собственности, механизм защиты, европейский опыт.
Summary. The article deals with the problematic issues of protection of intellectual property rights in civil legal proceedings of Ukraine, as well as possible ways of protecting intellectual property rights with the use of European legal standards.
Key words: civil justice, intellectual property rights, protection mechanism, European experience.
Постановка проблеми. Позаяк однією з умов вступу України до Європейського Союзу є приведення національного законодавства у відповідність міжнародно-правовим стандартам, то захист прав інтелектуальної власності в Україні повинен бути на належному рівні, крім того необхідністю є створення дієвого законодавства та ефективних механізмів захисту порушених прав у сфері інтелектуальної власності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання захисту прав інтелектуальної власності в Україні вивчали науковці та практики, зокрема А. Кубах, О. Косаренко, С. Злепко, І. Тимчик, С. Тимчик, О. Орлюк, В. Сіденко. Попри значний внесок науковців, їх напрацювання не охоплюють усіх аспектів судового захисту інтелектуальної власності, що дає змогу продовжувати наукові дослідження в цьому напрямку.
Формулювання цілі статті (постанова завдання). Ціллю статті є дослідження та аналіз деяких проблемних аспектів відносин у сфері судового захисту прав інтелектуальної власності в Україні та визначення шляхів удосконалення механізмів захисту прав інтелектуальної власності.
Виклад основного матеріалу. Захист права інтелектуальної власності згідно зі ст. 55 Основного Закону може здійснюватись судами, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, а також самостійно. Після використання всіх національних засобів правового захисту особа може звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ [1, с.1].
Крім того, Україна є учасницею найважливіших міжнародних угод у сфері охорони об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (1886 р.), Паризької конвенція про охорону промислової власності (1883 р.), Договору про патентну кооперацію РСТ (1970), Ніццької угоди про міжнародну класифікацію виробів і послуг, Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право (чинний з 06.03.2002) [2].
Аналізуючи чинне цивільне законодавство та судову практику, можна виокремити наступні способи захисту прав у сфері інтелектуальної власності:
Власнику прав інтелектуальної власності надається можливість вибору способу захисту порушеного права. Наприклад, він вправі на власний розсуд вимагати або відшкодування заподіяних збитків, або стягнення на свою користь доходу, одержаного порушником внаслідок порушення права або виплати компенсації [3, с.140].
Що стосується способів захисту прав у сфері інтелектуальної власності, які використовуються в судовій практиці держав-учасниць Європейського Союзу, то вони за своїм змістом дещо відрізняються від українських і є набагато дієвішими. Судами держав-учасниць ЄС застосовуються наступні способи захисту прав у сфері інтелектуальної власності: проміжні заборони проти правопорушника; судові заборони проти посередників; виправні заходи та судові рішення; знищення товарів; відшкодування; упущена вигода; доходи, отримані правопорушником; компенсація; відшкодування при ненавмисних порушеннях; додаткові відшкодування.
Не дивлячись на те, що способів судового захисту прав інтелектуальної власності в Україні є достатньо, при застосуванні цих способів на практиці виникають проблеми.
Однією з таких проблем є проблема розмежування підвідомчості спорів про захист прав інтелектуальної власності, адже сучасне законодавство не містить чітких положень щодо підвідомчості спорів про захист прав інтелектуальної власності конкретним судам.
Крім того, для забезпечення ефективного захисту порушеного права у сфері інтелектуальної власності необхідністю є правильне визначення та відшкодування шкоди у цивільних справах про порушення прав інтелектуальної власності. Проте в юридичній практиці залишається “творчий” підхід до визначення розміру матеріальної шкоди, завданої порушенням прав інтелектуальної власності [4, с. 3].
Зважаючи на суть спорів про захист прав інтелектуальної власності, для їх вирішення не останнє місце займають докази. Доказами у цій категорії справ можуть бути висновки експертів, але судді критично ставляться до експертиз, самостійно замовлених стороною, що є обмеженням у захисті прав інтелектуальної власності. Ефективним вирішенням цієї проблеми було б створення Патентного суду, в компетенцію якого входив би розгляд усіх суперечок стосовно порушення прав інтелектуальної власності. Це, дало б змогу розвантажити цивільні суди від невластивих їхній компетенції справ, а також забезпечити кваліфіковане та швидке вирішення суперечок, що стосуються об’єктів інтелектуальної власності.
Таким чином, можна прийти до висновку, що зроблені спроби приведення законодавства України у відповідність до міжнародних угод з інтелектуальної власності та накопичений досвід застосування цього законодавства виявляє окремі суперечливі положення, неузгодженості, прогалини. Варто зазначити, що окремі об’єкти залишилися поза належною правовою охороною, зокрема, це стосується раціоналізаторських пропозицій, наукових відкриттів, ноу-хау, комп’ютерних програм.
Саме тому для розв’язання вищевикладених проблем необхідним є створення модернізованої системи захисту прав інтелектуальної власності, яка буде відповідати рівню розвитку європейських держав.
Насамперед, на державному рівні потрібно вирішити ряд важливих завдань оптимізації системи захисту інтелектуальної власності, а саме [5,6]:
Висновки. Від розв’язання проблеми створення ефективної системи охорони інтелектуальної власності залежить міцність фундаменту для інноваційної моделі розвитку України, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності у світові й соціально-економічній системі [7, с. 367], тому сподіватимемось, що процес становлення і розвитку держави з часом внесе відповідні корективи й поправки до чинного нині цивільного законодавства, і поступово в нашій державі буде створено належну систему охорони інтелектуальної власності на рівні найбільш розвинених країн світу.
Література
