У статті розглядаються особливості інтеграційних процесів суб’єктів фінансового ринку України.
Секція: Фінансові ринки
ДОБРЯНСЬКА О.М.
IІІ курс, спеціальність «Фінанси і Кредит»
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут Післядипломної Освіти
м. Київ Україна
ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ СУБ’ЄКТІВ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
Фiнансовий ринок є життєво важливим фундаментом для зростання, розвитку i стабiльностi нацiональної ринкової економiки. Становлення i розвиток фiнансового ринку має стати ключовим елементом сильного економiчного середовища, який пiдтримуватиме корпоративнi iнiцiативи, забезпечуватиме фiнансування реального сектора економiки через залучення iнвестицiй, здiйснення платежiв та перерозподiлу капiталiв. Як каталiзатор економiчного зростання - фiнансовий ринок буде iстотно впливати на забезпечення суверенiтету держави та реалiзацiю її нацiональних iнтересiв в умовах глобалiзацiйних процесiв.
За умов глобальної iнтеграцiї ринкiв фiнансових послуг надзвичайно важливим завданням для кожної країни є забезпечення функцiонування конкурентоспроможного ринку фiнансових послуг. Вiдсутнiсть узгодженого законодавства та ефективних принципiв регулювання та нагляду за дiяльнiстю небанкiвських фiнансових установ є однiєю з серйозних проблем розвитку фiнансового сектора в цiлому. Недосконалiсть сучасного законодавства про небанкiвськi фiнансовi установи та неадекватнiсть системи регулювання та нагляду за дiяльнiстю небанкiвських фiнансових установ також перешкоджає ефективному впровадженню полiтики уряду, направленої на полiпшення системи соцiального забезпечення, в тому числi проведення медичної та пенсiйної реформ [2, c. 22].
Адаптацiя iснуючих форм iнтеграцiї до фiнансового ринку дозволила виявити найбiльш прийнятнi для спiвпрацi фiнансових посередникiв: агентськi вiдносини - надання взаємних послуг на умовах комiсiйного винагородження; кооперацiя - висока ступiнь iнтеграцiї пiд час розробки продуктiв аж до спiльних послуг та розвитку спiльних каналiв їх розповсюдження, можливiсть взаємного використання баз даних щодо клiєнтiв; фiнансовий супермаркет - найвища ступень iнтеграцiї полiтики i бiзнес-операцiй, яка характеризується можливiстю спiльного використання баз даних про клiєнтiв, надання унiверсальних фiнансових послуг та цiлковито iнтегрованих продуктiв.
Передумовами iнтеграцiї дiяльностi фiнансових посередникiв є: подiбнiсть технологiй управлiння активами та оцiнки ризикiв; зменшення трансакцiйних витрат по всьому циклу руху грошей вiд їх залучення до розмiщення; диверсифiкацiя фiнансових ризикiв; можливiсть створення унiфiкованої фiнансової торгової марки.
Перевагами iнтеграцiї банкiв зi страховими компанiями i пенсiйними фондами є: розширення набору послуг при обслуговуваннi клiєнтiв; виграш вiд продажу полiсiв страхування; отримання додаткових комiсiйних доходiв; змога кредитування клiєнтiв пiд заставу страхових та пенсiйних полiсiв; додатковi комiсiйнi доходи вiд купiвлi валюти для страхової компанiї; залучення стабiльних довгострокових ресурсiв; володiння пакетом акцiй страхової компанiї з метою пiдвищення капiталiзацiї.
Перелiчимо основнi аргументи на користь страхування як засобу гарантування безпеки бiзнесу. По-перше. У дiяльностi банкiв, коли активно поширюються новi фiнансовi та iнформацiйнi технологiї, виникають ризики, вiд яких не можна захиститися традицiйними засобами безпеки, хоча нехтувати ними просто неможливо. По-друге. Для безпеки банкам зазвичай пропонується комплексне страхування.
Перевагами iнтеграцiї страхових компанiй iз комерцiйними банками є: можливiсть значного розширення клiєнтської бази; ефективне використання фiлiальної системи i надлишкових потужностей банку; диверсифiкацiя капiталу та доходу; можливiсть надання повного спектра банкiвських i страхових послуг. У зв’язку з об’єктивною необхiднiстю розмiщення ресурсiв страховим компанiям вигiдно iнвестувати кошти в акцiї банкiв, бо вони рентабельнiшi, нiж банкiвськi депозити i державнi цiннi папери. Важливий напрям взаємодiї страхових компанiй i банкiв в Українi - запровадження спiльних технологiй продажу фiнансових (страхових i банкiвських) послуг на вiтчизняному ринку.
Взаємодiя комерцiйних банкiв i пенсiйних фондiв зводиться до таких форм: у системi першого рiвня банкiвська установа - уповноважений банк та зберiгач; у системi другого банк - зберiгач, надає фонду iнформацiю стосовно чистої вартостi його активiв; у системi третього рiвня банк - безпосереднiй учасник шляхом укладення договорiв про вiдкриття пенсiйних депозитних рахункiв та виконує функцiї зберiгача.
Можливими формами iнтеграцiї дiяльностi фiнансових посередникiв є: агентськi вiдносини, кооперацiя, фiнансовий супермаркет. Сучасному стану розвитку фiнансового ринку України бiльшою мiрою вiдповiдає їх спiвпраця на базi укладених агентських угод. У подальшому слiд очiкувати розвиток кооперативних форм iнтеграцiї, надання унiверсальних фiнансових послуг та цiлковито iнтегрованих продуктiв. Найбiльш вдалою органiзацiйно-правовою формою, яка дозволяє банкам можливiсть зливатися з iншими фiнансовими установами, є фiнансова холдингова група [1, c. 234].
Iнтеграцiя фiнансових посередникiв дозволяє досягти синергетичного ефекту i додаткової вигоди вiд об’єднання ресурсiв компанiй, що проявляється у таких позитивних перевагах: збiльшення доходiв за рахунок розширення спецiалiзацiї, полiпшення маркетингу та посилення позицiї на ринку; зменшення витрат та економiї на взаємодоповнюючих ресурсах; оптимiзацiя оподаткування; зниження вартостi капiталу; Вона може спонукати до створення об’єднаного наглядового органу, оскiльки фрагментарний нагляд за дiяльнiстю фiнансової групи, яка займається всiма зазначеними видами бiзнесу, є неефективним.
Отже, інтеграційні процеси об’єктивно стали невiд’ємним аспектом ведення бiзнесу на свiтових фiнансових ринках i учасники ринкiв асоцiюють iз цим процесом найвищий ступiнь складностi, бiльшу частку постiйних витрат, високi вимоги до фахiвцiв i дуже тверде конкурентне середовище, питання про ступiнь привабливостi глобального ведення бiзнесу для бiльшостi неоднозначний. Чим глобалiзованiша країна тим менший обсяг функцiй держави вирiшується на нацiональному рiвнi. Повна глобалiзацiя фiнансiв призведе до перенесення бiльшостi функцiй держави щодо регулювання фiнансовою сферою країни на глобальний рiвень, тому важливим є визначення тих функцiй, якi лишатимуться прерогативою держави. При удосконалення розвитку фондового ринку України слiд пов’язувати iз розвитком ринку похiдних фiнансових iнструментiв; iнструментiв сек’юритизацiї фiнансових активiв та ринку iпотечних цiнних паперiв. Для стимулювання розвитку ринку похiдних фiнансових iнструментiв на законодавчому рiвнi мають бути врегульованi питання щодо однозначного визначення цих iнструментiв та базових активiв; визначення прав i обов’язкiв сторiн в угодах з похiдними фiнансовими iнструментами; створення механiзмiв захисту iнтересiв учасникiв ринку; визначення вимог до учасникiв ринку похiдних, управлiння ризиками операцiй з похiдними, облiку цих iнструментiв тощо.
Література:
1. Бардиш Г.О. Проектне фiнансування. Пiдручник. - 3-тє видання. - К.: "Хай-тек Прес", 2008. - 464с.
2. Загурський О.М. Удосконалення ролi державного регулювання фондового ринку в ринковiй економiцi / О.М. Загурський// Формування ринкових вiдносин в Українi. –2014. – №4. – С.21-23.