Аннотация: Актуализированы последние десятилетиями вызовы национальной безопасности в демократии, украинской в частности, такие как терроризм и политическое насилие, вызывают растущую потребность в переосмыслении термина "resilience", то есть стрессоустойчивость, запас прочности. Взаимодействие между национальной безопасностью и стрессоустойчивостью коренится в восприятии и отношении к государственной власти и руководителей как личностей. В статье осуществлен анализ ряда исследований и высказано предположение, что политико-психологические особенности формируют основу восприятия определений гражданами национальной стрессоустойчивости. Сравнивая национальные определения стрессоустойчивости, составленные гражданами двух демократических стран, сталкивающихся с национальными угрозами войны и терроризма (Соединенные Штаты и Израиль) выявлено, что восприятие угрозы, оптимизма и общественных отношений, таких как патриотизм и доверие государственным институтам, являются самыми частыми компонентами восприятия национальной стрессоустойчивости. На основании этих результатов представлено переосмысления термина "национальная стрессоустойчивость". Это может результировать в способах измерения стрессоустойчивости и даст основания для дальнейшего изучения этой концепции в Украине.
Ключевые слова: национальная стрессоустойчивость, восприятие угрозы, терроризм, США, Израиль, терроризм и политическое насилие, Украина.
Государственное управление
УДК 351/354
Кульгінський Євгеній Анатолійович
кандидат медичних наук, доцент, докторант кафедри управління охороною суспільного здоров’я при Президентові України
Кульгинский Евгений Анатольевич
кандидат медицинских наук, доцент, докторант кафедры управления общественным здоровьем, Национальная академия государственного управления при Президенте Украины,
Kulginskiy E.
the candidate of medical sciences, docent, member of Doctorate Programme of the Public Health Administration Chair, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine
НАЦІОНАЛЬНА СТРЕСОСТІЙКІСТЬ В ДЕМОКРАТІЇ: ДОСВІД СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ ТА ІЗРАЇЛЮ ДЛЯ УКРАЇНИ
НАЦИОНАЛЬНАЯ СТРЕССОУСТОЙЧИВОСТЬ В ДЕМОКРАТИИ: ОПЫТ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ И ИЗРАИЛЯ ДЛЯ УКРАИНЫ
NATIONAL RESILIENCE IN DEMOCRACY: EXPERIENCE THE UNITED STATES AND ISRAEL TO UKRAINE
Анотація: Актуалізовані останніми десятиліттями виклики національній безпеці в демократії, українській зокрема, такі як тероризм і політичне насильство, викликають зростаючу потребу в переосмисленні терміна “resilience”, тобто стресостійкість, запас міцності. Взаємодія між національною безпекою і стресостійкостю корениться в сприйнятті та ставленні до державної влади і керівників як особистостей. В статті здійснено аналіз низки досліджень і висловлено припущення, що політико-психологічні особливості формують основу сприйняття визначень громадянами національної стресостійкості. Порівнюючи національні визначення стресостійкості, які складені громадянами двох демократичних країн, що стикаються з національними загрозами війни і тероризму (Сполучені Штати та Ізраїль) виявлено, що сприйняття загрози, оптимізму і суспільних відносин, таких як патріотизм і довіра державним інститутам, є найбільшими частими компонентами сприйняття національної стресостійкості. На підставі цих результатів представлено переосмислення терміна “національна стресостійкість”. Це може результувати у способах вимірювання стресостійкості і дасть підстави для подальшого вивчення цієї концепції в Україні.
Ключові слова: національна стресостійкість, сприйняття загрози, тероризм, США, Ізраїль, тероризм і політичне насильство, Україна.
Аннотация: Актуализированы последние десятилетиями вызовы национальной безопасности в демократии, украинской в частности, такие как терроризм и политическое насилие, вызывают растущую потребность в переосмыслении термина "resilience", то есть стрессоустойчивость, запас прочности. Взаимодействие между национальной безопасностью и стрессоустойчивостью коренится в восприятии и отношении к государственной власти и руководителей как личностей. В статье осуществлен анализ ряда исследований и высказано предположение, что политико-психологические особенности формируют основу восприятия определений гражданами национальной стрессоустойчивости. Сравнивая национальные определения стрессоустойчивости, составленные гражданами двух демократических стран, сталкивающихся с национальными угрозами войны и терроризма (Соединенные Штаты и Израиль) выявлено, что восприятие угрозы, оптимизма и общественных отношений, таких как патриотизм и доверие государственным институтам, являются самыми частыми компонентами восприятия национальной стрессоустойчивости. На основании этих результатов представлено переосмысления термина "национальная стрессоустойчивость". Это может результировать в способах измерения стрессоустойчивости и даст основания для дальнейшего изучения этой концепции в Украине.
Ключевые слова: национальная стрессоустойчивость, восприятие угрозы, терроризм, США, Израиль, терроризм и политическое насилие, Украина.
Abstract: Challenges were updated last decades of national security in democratic Ukrainian in particular, such as terrorism and political violence, causing a growing need to rethink the term "resilience", ie stress, safety factor. The interaction between national security and stress tolerance is rooted in perceptions and attitudes of the government and leaders as individuals. The article presents an analysis of several studies and suggested that political and psychological characteristics form the basis of the perception of citizens of the national definitions of stress. Comparing national definitions of stress created by the citizens of the two democratic countries facing domestic threats of war and terrorism (the United States and Israel) found that the perception of threat, optimism and social relations, such as patriotism and confidence in public institutions, are the most common components of perception national stress . On the basis of these results is presented to rethink the term "national resistance to stress." It can rezultirovat in the methods of stress measurement and give a basis for further study of this concept in Ukraine.
Keywords: national resilience, the perception of the threat of terrorism, the United States, Israel, terrorism and political violence, Ukraine.
ВСТУП
Із початком окупації Автономної Республіки Крим та не проголошеною, але реальною військовою агресією Російської Федерації на Сході нашої країни Україна увійшла в число країн, які постійно перебувають під загрозою тероризму та знаходяться в стані воєнних дій. Це призвело до масової внутрішньої міграції більш ніж одного мільону громадян України, що поєдналось з втратою роботи, особистого майна, місць проживання, десоціалізацією. Перед управлінцями з Міністерства охорони здоров‘я України, науковцями ще постане завдання оцінки стану здоров‘я таких осіб, але беззаперечно, це колосальний стрес, на подолання якого потрібні роки й великі ресурси.
Традиційно країни, які пройшли подібні випробування, вивчали вплив травматичного стресу на військовослужбовців, але події кінця XX - початку XXI століття призвели до необхідності оцінки впливу загрози тероризму та терористичних атак на підвалини функціонування держави в цілому, стан демократіі в країні. Це призвело до появи в суспільних науках нового терміну “resilience”, який може бути перекладений в контексті як «стресотійкість».
Спроба дати точне визначення «резільентності» або «стресотійкості» людини може вилитися в нескінченні дискусії. У даній роботі ми обмежимося коротким визначенням, розуміючи, якщо воно викликає багато наукових і політичних питань: «стресостійкість» - це здатність людини або соціальної системи будувати нормальне, повноцінне життя в складних умовах. Це визначення включає елементи різних формулювань, запропонованих ученими і практиками [1, 3,5], і вимагає подальших досліджень. З практичної точки зору необхідно наголосити, що концепція «резільентності» ширша, ніж просто «подолання», оскільки вона включає два поняття: опір руйнуванню, тобто здатність людини захищати свою цілісність, коли на неї здійснюється сильний тиск; а також, окрім простого опору, здатність будувати повноцінне життя в скрутних умовах: таке «творення» має на увазі рух в певному напрямі протягом якогось часу. Таким чином, «резільентность» має на увазі не просто подолання людиною (суспільством) труднощів і повернення до попереднього стану, яким воно було до виникнення труднощів, а прогрес, рух вперед через труднощі до нового етапу життя.
Потенційний вплив травматичного стресу на політичні інститути держави і населення в цілому було продемонстровано на 11 вересня 2001 року, коли Сполученим Штатам було завдано руйнівних атак на Нью-Йорк і Пентагон. Проте, руйнівність тероризму в усьому світі до сих пір не знищила мотивацію у людей, щоб жити та розвиватись. Особи, а також громади, які характеризуються здатністю долати труднощі, часто згадується як стресостійкі [1]. Ця стаття не ставить під сумнів характер стресостійкості на національному рівні, але описує, як це сприймається в різних демократіях з метою виокремлення рекомендації для України.
Висока частота і тяжкість терористичних нападів на мирних жителів у всьому світу дає підстави вчені проводити вивчення з метою дослідження здатності демократичних суспільств впоратися з цими загрозами [2]. У той самий час, як чверть століття тому були проведені обговорення щодо наявності або відсутності зовнішніх загроз, а також розвитку територіального зміцнення [3] в межах кордонів національної безпеки, вчені недавно почали зосереджуватися на політико-психологічних аспектах [4], які впливають на осмислення і сприйняття національної безпеки. Тому ми підтримуємо підхід, що національна стресостійкість насправді є елементом здатності суспільства щодо зміцнення національної безпеки, і не може бути обмежена військовими, економічними, або клініко-психологічними аспектами. Власне концепція повинна бути розширена до включення політико-психологічних компонентів. У демократичному суспільстві такі аспекти, як довіра до влади і державних установ, патріотизм і толерантність відіграють важливу роль в політичній участі і отриманні соціального капіталу [5], який в свою чергу, призводить до більш високих рівнів стресостійкості [6].
Таким чином, мета даної статті полягає в подоланні макрорівнів концептуалізації “національної стресостійкості” і сприйняття цього феномену на мікрорівні індивідуумів. Досліджуючи і порівнюючи, як громадяни двох терористично-випробуваних демократій, Сполучених Штатів і Ізраїлю, визначають їх сприймання національної стресостійкісті, ми можемо здослідити визначення «національна стресостійкість».
Реальні світові травматичні обставини, що мають значення для вивчення національної стресостійкості, знаходяться в широкому діапазоні від впливу стихійних лих, таких як лісові пожежі, землетруси, або урагани до війн і терористичних атак. Катастрофічні події 11 вересня 2001 року, в поєднанні з хронічною загрозою тероризму і розширення загрози війни (наприклад, загрози з боку Північної Кореї та Іраку) кардинально змінили ставлення американців до національної стресостійкості, сприйняття ними загроз і невразливості. Все частіше вплив терористичних атак розуміється як колективна травма [7]. Це свідчить про важливість терміна “стресостійкість” не тільки в психологічній літературі, а й в сучасному політичному дискурсі [8].
Стресостійкість є наслідком успішного індивідуального саморегулювання і можливістю ефективно функціонувати протягом травмуючих подій [9]. Визначивши її як здатність відновити внутрішню рівновагу, або стабільне функціонування після травми, нещастя або невдачі, психологи вважають стресостійкість низкою функцій, спрямованих на допомогу людям подолати негаразди [10], позитивною траєкторією коригування після стресу [11], що утворює успішну адаптацію, позитивне функціонування. Інакше кажучи, після впливу травмуючої події стресостійкі особи швидко приходять до норми, або в них не розвиваються психологічні чи психосоматичні розлади [13].
Після наведених вище визначень ми припускаємо, що стресостійкість не тільки є результатом відповідних корегувань негараздів, а й процесом, що відбувається під час, коли перед особою з’являється постійна загроза, або після подолання стресової і незвичайної події. У цій статті ми стверджуємо, що розгляд та експертиза такого процесу повинна включати вивчення на національному рівні сприйняття постраждалим населенням соціально-психологічних аспектів, які можуть привести до спроможності населення пом'якшити наслідки такого нещастя.
Концепція національної стресостійкості з'явилася в літературі внаслідок визнання того, що потужність нації не може бути оцінена виключно військовим потенціалом, а й політично-психологічними аспектами [14]. Як описано вище щодо індивідуального рівня, стресостійкість на національному рівні також розглядається як процес адаптації і “поглинання” негараздів або змінами, викликаними зовнішньою загрозою.
Friedland вважає, що на національному рівні стресостійкостю є здатність суспільства протистояти негараздам і кризам в різних сферах шляхом внесення змін і адаптації без шкоди для основних цінностей суспільства і інституцій [15]. Однак рівень національної стресостійкості можна розглядати в двох різних напрямках. З одного боку, національна стресостійкість характеризує здатність суспільства протистояти викликам зі своїми неушкодженими цінностями та інститутами [16]. З іншого боку, така стресостійкість може відображатись в коригуванні і адаптації, таких як поведінкові адаптації, які допомагають “закрити розрив” між поточною напругою і потребами спільноти та її можливостями [17]. Крім того, на національному рівні, за нових поведінкових схем виникають, як реакція на загрозу, нові політичні і соціальні відносини, які можуть характеризувати здатність країни до подолання кризових ситуацій і конфліктів [18]. Такими відносинами є вимірювані показники патріотизму, оптимізму, соціальної інтеграції і політичної довіри [19]. Ці чотири індикатори є практичним виміром національної стресостійкості, яка формується з точки зору соціального капіталу. Ми підтримуємо думку, що національна стресостійкість повинна бути виміряна відповідно до політико-психологічних установок, оскільки міцність демократії і довіри залежить від політико-управлінської еліти, а не покладатися виключно на поведінкові і психічні вимірювання окремих фізичних осіб в суспільстві.
Критичним є виокремлення важливості застосування політико-психологічної компоненти національної стресостійкості в стратегії наукових досліджень. Спираючись на це, ми дотримуємось позиції, що поняття “національна стресостійкість” - є здатність суспільства або населення витримати виклики і кризи в різних сферах суспільного життя шляхом внесення змін і адаптації без шкоди для основних цінностей і інститутів суспільства. Ми припускаємо, що психолого-політичні ключові елементи - патріотизм, оптимізм, довіра до влади і сприйняття загрози,- можуть продемонструвати здатність суспільства переносити ці негаразди, забезпечуючи необхідну адаптацію до нової ситуації, з одного боку, та зберігаючи при цьому основні суспільні цінності, з іншого.
Сполучені Штати та Ізраїль є двома західними демократіями, які відчувають загрозу тероризму протягом багатьох десятиліть. Такі загрози є також впливовими щодо поведінкових наслідків, які можуть підвищити здатність демократичних суспільств до опору стресу. Передбачувані загрози важливі щодо визначення, чи конкретні особи сприймають ситуацію як небезпеку, коли вона ставить під загрозу їх фізичне або психологічне благополуччя. Незахищенність або близькість до тероризму не тільки травмує суспільство, проте інтерпретації терактів змінюють те, як люди сприймають світ, зокрема загрози своїй країни. Особи, які виявляють психологічну стресостійкість після травматичних подій, проте, як правило, сприймають світ як осмислене, передбачуване і контрольоване середовище. Відповідно, дослідження в Ізраїлі [20] і в Південній Африці [21] показали, що люди, які відчувають сильний психологічний стрес у відповідь на травматичні події, як правило, бачать світ більш загрозливим, непередбаченим і небезпечним, ніж ті, хто не піддавався впливу індивідуальної інтерпретації дійсності. Таким чином, в демократичних державах, де питання національної безпеки і національної стресостійкості взаємно пов’язані, психолого-політичні уявлення відіграють важливу роль в поглинанні стресу і швидкого повернення до “норми” від зовнішніх загроз.
Прямими похідними сприйняття загрози є особисті відносини (такі як оптимізм) і політичні відносини (наприклад, патріотизм і довіра урядовим інститутам). Ці результати слугують механізмами виживання на індивідуальному рівні, так і на національному рівні, це може вплинути на керівництво країни і вирішення питань національної безпеки політичними лідерами. На індивідуальному рівні оптимістичні настрої можуть вказувати на здатність населення адаптуватися до мінливих умов безпеки і справлятися з загрозами (або сприймати їх як менш небезпечні). Оптимістичні відносини відображають сприйняття обнадійливих думок, срияють очікуванню і пошуку нових ідей і рішень, за допомогою процесів творчості. В умовах постійної терористичної загрози і впливу терору, оптимізм розглядається як індивідуальне соціально-когнітивне ставлення до стану оточуючого світу і окремо не має прямого контролю над ситуацією у сфері безпеки, оптимісти краще адаптуються до загрозливих умов і виявляють більше стійкості.
Крім того, політичні відносини мають також вплив на громади і здатність країни впоратися з загрозою та терпіти негаразди. Наприклад, при оцінці реакції на потенційний теракт або ініціації операції проти терористів, суспільне сприйняття повинно бути взято до уваги, оскільки воно дозволяє особам, які приймають рішення, оцінити спроможність населення терпіти новий виток насильства.Таке публічне сприйняття є довірою до влади. Наприклад, вплив терору призвів до більш високих рівнів патріотизму серед американців [6]. Такі високі рівні патріотизму і любов до країни серед громадян відображають готовність йти на жертви заради країни, жити під ракетним обстрілом, як в разі Ізраїлю [7],і показують, що існує підтримка військових відповідей на терор. Ці психолого-політичні наслідки впливу терору показують, наскільки громадяни демократичних суспільств адаптуються до нових загрозливих ситуацій. Така адаптація - поведінкові та когнітивні характеристики, - лежать в основі стресостійкості.
Щоб дослідити, що означає національна стресостійкість в умовах демократії, розглянуто сприйняття національної стресостійкості серед ізраїльських і американських студентів, яке здійснено ізраїльськими вченими [7]. Порівняння Сполучених Штатів з Ізраїлем в своєму національному сприйнятті стресостійкості лежить в площині двох факторів: по-перше, обидві країни є західними демократіями, а по-друге, вони обидві піддаються постійним загрозам терористичних атак. Ця зовнішня загроза значно впливає на політичні і психологічні сприйняття і відносини двох країн. Таке сприйняття відіграє важливу роль в якості механізму, який дозволяє адекватно коригувати стресову реальність.
Загрози, з якими стикаються ці дві країни, сформовано у список з 331 позицій, які зібрано у 23 категорії. Таблиця 1 показує, що загроза тероризму є актуальною і визначальною для обох країн. Однак, американці відчувають удвічі більшою загрозою тероризм (67.31%), ніж ізраїльтяни (32,69%). В умовах триваючого конфлікту, змушені терпіти як щоденний тероризм, так і ворожисть сусідів, ізраїльтяни стали звиклими до цих повторюваних загроз і навчилися демонструвати при цьому процес адаптації більш швидко. Американців, які не стикаються з цими погрозами на щоденній основі, ймовірно переслідують жахливі спогади про 11 вересня 2001 року, і більшість досьогодні живе з цим досвідом.
Крім того, для ізраїльтян зовнішні загрози виступають більш значущими, ніж для американців. “Ядерна”, “Іран” і “війна” - часто повторювані ізраїльтянські слова у списках загроз; вірогідно це зробило ізраїльтян більш войовничою нацією. Загрози з боку іранських лідерів, а також спроби Ірану отримати зброю масового знищення були представлені як більш загрозливі для ізраїльтян (86,96%), ніж для американців (13,04%). Ізраїльтяни також мали тенденцію пов'язувати зброю масового знищення (ЗМЗ), особливо з Іраном (словосполучення з'явилося чотирнадцять разів), тоді як американці стурбовані ЗМЗ, незалежно від того, якій країні вона належить.
|
Таблиця 1. Розподіл частоти передбачуваної загрози по країнам |
||||
|
Загроза |
Разів у тексті |
% Від загрози |
% Американців |
% Ізраїлем |
|
Тероризм |
52 |
15.71 |
67.31 |
32.69 |
|
Економіка |
39 |
11.78 |
41.03 |
58.97 |
|
Ядерного |
27 |
8.16 |
33.33 |
66.67 |
|
Іран |
23 |
6,95 |
13.04 |
86.96 |
|
Війна |
21 |
6.34 |
42.86 |
57.14 |
|
Уряд |
17 |
5.14 |
94.12 |
5,88 |
|
Соціальні розриви |
15 |
4.53 |
0.00 |
100.00 |
|
Внутрішні розколи |
15 |
4.53 |
0.00 |
100.00 |
|
Низький рівень безпеки |
15 |
4.53 |
13.33 |
86.67 |
|
Низький рівень освіти |
13 |
3.93 |
46.15 |
53.85 |
|
Політика |
12 |
3.63 |
58.33 |
41.67 |
|
Бідність |
11 |
3.32 |
36.36 |
63.64 |
|
Навколишнє середовище |
11 |
3.32 |
81.82 |
18.18 |
|
Здоров'я |
10 |
3.02 |
80.00 |
20.00 |
|
Китай |
10 |
3.02 |
100.00 |
0.00 |
|
Екстремізм |
8 |
2.42 |
25.00 |
75.00 |
|
Палестинський |
7 |
2.11 |
0.00 |
100.00 |
|
Злочин |
5 |
1,51 |
40.00 |
60.00 |
|
Араби |
5 |
1,51 |
0.00 |
100.00 |
|
Безробіття |
5 |
1,51 |
20.00 |
80.00 |
|
Ірак |
4 |
1.21 |
100.00 |
0.00 |
|
Автомобільні аварії |
3 |
0.91 |
33.33 |
66.67 |
|
Поділ |
3 |
0.91 |
33.33 |
66.67 |
|
Загальне |
331 |
100.00 |
67.31 |
32.69 |
Стан економіки також формує сприйняття національної стресотійкості. З огляду на перехід від моделі соціалістичної держави загального добробуту до капіталістичної держави з ринковою економікою, ізраїльтяни були стурбовані розширенням розриву в доходах, зростанням бідності та зростанням безробіття. Американці, проте, завжди жили у вільній ринковій економіці та не сприймають як загрози як позитивні, так і негативні її чинники.
На рисунку 1 показані результати аналізу змісту визначень респондентів стосовно національної стресостійкості. Ізраїльтяни (20,9%) були більш схильні використовувати мілітаристську мову (наприклад, безпека, захист, армія, війна) в якості ключового компонента, в той час як американці (6,5%) це робили рідше. Крім того, ізраїльтяни також мали тенденцію використовувати більш емоційно-патріотичні фрази, такі як почуття любові до своєї країни і єдності нації (9,4% проти 2,9%, відповідно). Наприклад, цікаво, один респондент визначає національну стресостійкість як “здатність підтримувати стабільність і єдність в епоху політичних змін, таких як вибори, незважаючи на розбіжності, через почуття обов'язку і відповідальності”. Інший респондент просто визначає національну стресостійкість як “здатність залишатися непохитним, коли маєш справу з проблемами в різних областях: тероризмом, бідністю і корупцією”.
Рис 1. Складові, що формують національне визначення стресостійкості країни.
При порівнянні американців і ізраїльтян (рис. 1) визначено, що американці випереджають по здатності впоратися з небезпечною ситуацією і загрозою, в той час як ізраїльтяни переважають при індентифікації походження загрози, безпеки, побутових питаннях та патріотизмі. Ці тенденції також знайшли своє відображення в формальній мові, яку використовують американці при визначенні національної стресостійкості на відміну від неформальної мови і визначень загроз, веріфікованих ізраїльтянами.
Як і слід було очікувати, в обидва визначення американці й ізраїльтяни включили психолого-політичні компоненти. Довіра до державних інституцій, як до таких, що здатні справлятися з "питаннями внутрішньої політики", надихати патріотизмом і оптимізмом - стали складовими, що з'явилися в визначеннях респондентів. Хоча невеликі відмінності між цими двома визначеннями національної стресостійкості можна віднести до культурних і політичних відмінностей, ядро визначення є крос-культурним. Іншими словами, ці незначні відмінності у визначеннях, швидше за все, справедливі і для інших країн, а центральне поняття національної стресостійкості відноситься до всіх народів.
Саме це розуміння дозволяє зробити припущення, що визначенням національної стресостійкості може стати аступне: це здатність країни успішно впоратися зі своїми внутрішніми і зовнішніми загрозами (тероризм, корупція або бідність), зберігаючи при цьому власне соціальне підгрунття неушкодженим.
ВИСНОВКИ
Кілька визначень “національної стресостійкості” включають економічні, військові та політичні аспекти у визначенні цього терміну. У той час як ці аспекти включають чинники на макрорівні, ми пропонуємо інтеграцію факторів на мікрорівні, а саме, психолого-політичні уявлення, сприйняття індивідуумами в визначенні цього терміна. Такий аналіз додає важливий компонент громадської участі – ключового елемента в демократіях .
Результати аналізу змісту визначення призводять до критичних висновків, які можуть стати підгрунтям для розгляду цієї проблеми в Україні: для ізраїльтян та американців наявність основних загроз і стабільність політичних інститутів суспільства є важливими компонентами національної стресостійкості. Це дозволяє застосувати запропоновану концепцію національної стресостійкості до української демократії.
Національна стресостійкість являє собою динамічний, а не статичний феномен. Представляючи динамічне визначення стресостійкості, таке дослідження в українському середовищі шляхом вимірювання загроз і суспільних відносин, таких, як патріотизм, довір і оптимізм, допоможе оцінити здатність демократичного суспільства переживати кризу і відновлюватися після неї. Хоча тероризм і військова агресія є найбільш ймовірною і поширеною загрозою в Україні, політики не повинні помилково вважати, що тероризм є єдиною загрозою демократичному світу. Наприклад, наш аналіз показує, що після тероризму найбільшою загрозою є кризова економіка, наступне місце посідає погане урядування і корупція.
Таким чином, необхідно продовжити вивчення психолого-політичних чинників національної стресостійкості, що дозволить державним діячам зрозуміти способи, які суспільство використовує в кризові часи. Важливо відзначити, що науковці можуть вивчити різні фактори, які можуть сприяти зміцненню національної стресостійкості суспільства. З урахуванням нинішніх глобальних загроз, наведені дані показують, що отримання підтримки і довіри громадян до політики уряду є ключовим елементом в зміцненні національної стресостійкості, буде мати значний і навіть життєво важливий вплив на здатність держави переносити форсмажорні ситуації.
Список використаних джерел
Development and Psychopathology 5 (1993): 517-28.
