Анотація: Актуалізовані останніми десятиліттями виклики національній безпеці в демократії, українській зокрема, такі як тероризм і політичне насильство, викликають зростаючу потребу в переосмисленні терміна “resilience”, тобто стресостійкість, запас міцності. Взаємодія між національною безпекою і стресостійкостю корениться в сприйнятті та ставленні до державної влади і керівників як особистостей. В статті здійснено аналіз низки досліджень і висловлено припущення, що політико-психологічні особливості формують основу сприйняття визначень громадянами національної стресостійкості. Порівнюючи національні визначення стресостійкості, які складені громадянами двох демократичних країн, що стикаються з національними загрозами війни і тероризму (Сполучені Штати та Ізраїль) виявлено, що сприйняття загрози, оптимізму і суспільних відносин, таких як патріотизм і довіра державним інститутам, є найбільшими частими компонентами сприйняття національної стресостійкості. На підставі цих результатів представлено переосмислення терміна “національна стресостійкість”. Це може результувати у способах вимірювання стресостійкості і дасть підстави для подальшого вивчення цієї концепції в Україні.

Ключові слова: національна стресостійкість, сприйняття загрози, тероризм, США, Ізраїль, тероризм і політичне насильство, Україна.